Щороку у третю суботу серпня відзначається Всесвітній день безпритульних тварин. Мета свята – привернути увагу громадськості до труднощів, з якими стикаються кішки, собаки та інші домашні улюбленці, які залишилися без домівки. Питання безпритульних тварин завжди на часі. Непоправні втрати від війни вимірюються не тільки людськими життями, але й життями тварин.
Простори інтернету багаторазово шокували фото, як українці виносять своїх домашніх улюбленців зпід обстрілів, евакуюють, прихищають, переховують в укриттях. Порятунок кожного це незгасний промінь енергії в наших серцях. Хочеться подякувати кожному, хто не залишив тваринку, а допоміг їй врятуватися!
Історії, що трапилися з тваринами за цей непростий час, розчулять серце кожного. Наводимо вашій увазі деякі з них.
Кішка «Букля» та її нова господиня
Неймовірно зворушлива історія киянки Вероніки, яка була опублікована у журналі The Village. Дівчина ще до війни хотіла завести кота, але завжди знаходились якісь «виправдання». Вероніка дуже відповідальна і завжди задавала собі такі питання: чи зможу я йому купувати найкращі корми, що я буду робити, якщо він захворіє? До того ж дівчина завжди хотіла породистого кота, але колись у майбутньому.
Коли почалась війна дівчина зі своїм хлопцем домовилась, що заберуть тваринку, якщо побачать про неї оголошення в їхньому районі. Незабаром переглядаючи Instagramstories одного з притулків, пара помітила ту саму мордочку, яка потрапила у саме серце. Цю кішку волонтери знайшли саме у їхньому районі. Її власники поїхали, і більше про них не було нічого відомо.
Коли волонтери привезли тваринку до Вероніки, вона з хлопцем підібрала кішці ім’я. З того дня її звати «Букля» – хлопець господині фанат «Гаррі Поттера», тому ім’я було, як у легендарної сови з твору.
Букля дуже швидко адаптувалась у квартирі, щоправда «потіскати» її не вдавалось. Через певний час перша господарка тварини повернулась до Києва. Волонтери розповіли, що її кішка в хороших руках, але та почала розповідати, що не кидала кішку, і що її мали забрати сусіди, але вони чомусь були не в курсі. На щастя, колишня господарка не стала вимагати свою кішку назад.
Вівчарка «Ірпінь» насправді виявився «Діком»
З кожним днем тварин у притулках стає все більше. Кожна тварина заслуговує на любов і тепло господаря, особливо ті, які пережили жах війни. На їхніх очах промайнуло багато горя. Коли господарі, збираючи валізи, швидко біжать з дому, але без тебе, тому що відлік часу пішов на хвилини. Ти одиноднісінький залишаєшся і чекаєш, чекаєш, коли ж вони повернуться додому. З дня в день нікого немає, господарі поїхали назавжди. Вони також не знаходять собі місця, що не встигли забрати тварину із собою. Через час їхнього чотирилапого товариша знайшли й врятували волонтери чи воїни, які забрали його у притулок.
За період війни ми бачимо багато прикладів, як наші відважні військові рятують та піклуються про безпритульних тварин. Одним з прикладів є порятунок вівчарки Ірпінь, історію про це писа Укрінформ. Собаку знайшли працівники патрульної поліції, які супроводжували гуманітарну допомогу і побачили покинутого пса. Ірпеня відвезли на огляд до ветеринара, бо пес погано почувався. За собакою добре доглядали, вичесали, вимили. Через деякий час собака потроху став оклигувати. А за кілька днів рятівники дізналися, що Ірпінь насправді Дік. Господарі побачили його в розшуку тварин, зниклих в Ірпені, Бучі та Гостомелі. Господарі розповіли, що «рятувалися самі й евакуювали дітей, а повернутися за улюбленцем уже не змогли, бо в місті почалися жорстокі бої». За тиждень господарі повернулись за улюбленцем.
Турботливі руки Тетяни, в яких опинився кіт Макс
Медіа великих історій розповіли про Тетяну та її нового домашнього улюбленця Макса. Тетяна живе під Києвом. Якось на її шляху трапився травмований котик. Спочатку жінка думала, що його збила машина. Але у ветеринарній клініці сказали, що кіт дістав кульове поранення. Котику, який з часом дістав ім’я Макс, довелось пережити складну операцію на хребті. Лікар не давав шансів, що кіт знову зможе ходити.
Але шанс завжди є. Друзі Тетяни вирішили допомогти з лікуванням. Макс пройшов реабілітацію у хорошій клініці Києва. Після чого знову навчився стояти, але не ходити. Після клініки Макс потребував постійного догляду. Тетяні зразу стало зрозуміло, що Макс залишиться в її родині.
–…Тварини не усвідомлюють, що вони в чомусь обмежені. Якщо у них нічого не болить, а поруч любляча людина, що піклується і годує більше нічого і не треба. Така тварина відчуває себе повністю щасливою! У нас багато котів, але Макс почувається впевнено у нашому котоколективі, розповіла Тетяна.
«Що порадити людям, які вирішили прихистити тварину? Мабуть, рішучості і розуміння, наскільки це важливо особливо тепер. Скільки загублених і, що найстрашніше, покинутих тварин! Багато з них гинуть, бо не пристосовані до вулиці, багато потрапляють у притулки, де страждають від депресій. Тому, якщо у вас є можливість подарувати хоча б одній тварині щасливе життя, зробіть це! Розуміти, що ви врятували один маленький світ це круте відчуття», слова Тетяни, які можливо надихнуть вас задуматися про прихисток тваринки з притулку.
Допомога волонтерів неоцінена
Чому питання безпритульних тварин завжди на часі? У притулках багато врятованих тварин від війни, про яких добре піклуються, їх годують, з ними граються, вони проходять перевірки у ветеринарів. Кожен день у тварин проходить у любові й в гарній атмосфері. Але багато притулків в у нашій країні на грані банкрутства. Основним джерелом допомоги були пожертви українців. Через масову міграцію та падіння рівня доходів пожертви значно знизились. Допомоги не вистачає, боргів не перерахувати.
Щодня волонтери здійснюють подвиги, які ніхто не бачить. Розповідаючи у Фейсбуці через пости на особистих сторінках усі складні ситуації, що відбуваються у притулках, і вони набувають розголосу. Зробивши хоча б один репост, ви можете дуже сильно допомогти тваринам.
Через те, що деякі тварини перебувають на вулиці, відбувається неконтрольоване розмноження. Ситуація дуже складна, і якщо це не зупинити, ми можемо стикнутися з глобальною пандемією. Адже є хвороби, що передаються людям. До них відноситься сказ – смертельна хвороба. Якщо не почати контролювати цю ситуацію, за кілька років ми ризикуємо мати гостру ситуацію із захворюваннями. Але з кожної ситуації є вихід, головне вчасно почати роботу над проблемою.
Наші волонтери плідно працюють, рятуючи тисячі безпритульних тварин. Зоозахисники їздять на деокуповані території і намагаються вивозити тварин у безпечні місця, з подальшим пошуком нової родини. Нам складно уявити, скільки праці та сил ці люди витрачають на добре діло.
Ми закликаємо вас по можливості допомагати притулкам із врятованими тваринами. Долучившись до допомоги, ви можете врятувати одного чотирилапого друга. Кожен заслуговує на життя!
Вікторія Яслик
