Що це за свято?
Щороку 6 (19) серпня віряни багатьох церков об’єднуються у святкуванні народно-християнського свята Яблучного спаса чи Преображення Господнього. Це свято є визначним у християнському світі ще с 4-го століття від Різдва Христового та вважається одним з найважливіших після Дванадесятих свят. У цей день святкується Преображення Господа Ісуса Христа, а також висловлюється подяка Богу від імені всього людства за дозрілі плоди. Святкують Яблучний Спас під час Успенського посту. Попри те, що м’ясо на Спасівку суворо заборонено, 19 серпня дозволено вживати вино та рибу. Римо-католицька церква відзначає Преображення Господнє 6 серпня з 1457 року, коли його впровадив Папа Калікст Третій.
Окрім вже згаданих вище назв свята: а саме Яблучний Спас і Преображення Господнє, в народі його ще називають Другим Спасом і Великим Спасом.
Як виникла ідея відзначати Яблучний спас?
Свято Яблуневого Спаса і Преображення Господнього покликане пригадати сторінки з життя Ісуса Христа. Одного дня, Ісус пішов на гору Фавор з трьома своїми учнями: Петром, Іваном та Яковом. Після тривалої молитви обличчя та постать Господа преобразилася, вони почали світитися. Це на мить побачили учні, які також мали молитися, але під час молитви заснули. Саме тому вони так недовго споглядали небесну славу свого Учителя. В цей день учні стали свідками того, що їхній Наставник не проста людина, а Син Божий. До речі, через те, що Преображення Ісуса відбувалося на горі, свято ще часто називають Спас на горі.
Українці завжди називали це свято Яблуневим (Яблучним) Спасом або просто Спасом. В народі дата 19 серпня дуже тісно пов’язана з врожаєм, люди вважають, що саме тоді літо йде до свого завершення та починається осінь. Природа також преображається.
Впровадження Яблучного Спаса
Рішення святкувати Преображення Господнє було прийняте згодом, вже після земного життя Ісуса Христа. Перші історичні згадки про нього датуються початком 4-го століття, що свідчить про те, що саме перші християни стали ініціаторами його впровадження. Про саме свято, його святкування та звичаї у своїх творах писали Патріарх Константинополя Іван Златоустий та преподобний Єрем Сірін.
Перший храм на честь Преображення Господнього був побудований на горі Фавор Святою Оленою – матір’ю першого християнського імператора Констянтина Великого. Та на жаль будівлю було зруйновано армією мусульманського полководця Салах-ад-Діна ще у 12 столітті. Піснеспіви, які лунають під час правлення літургії, написали Преподобні Іван Дамаскин та Кузьма Єрусалимський, які також були церковними поетами. Починаючи з 6-го століття найурочистіше святкування Преображення Господнього відбувається в однойменному храмі Православної Церкви.
Дати святкування
Саме Преображення спочатку святкували взимку, а саме в лютому. Проте оскільки це урочисте свято припадало на Великий Піст, який не мав нічого спільного з радістю та веселощами, згодом його почали відзначати 6 серпня (за старим стилем), а 19 серпня за новим.
Свято Яблуневого Спаса не швидко прижилося у християнському світі. Спочатку його відзначали тільки східні церкви, при цьому багато звичаїв збереглося від язичницьких вірувань, присвячених врожаю. Католицька церква почала святкувати його в середині 15 століття.
Як відзначати Яблучний спас?
Головна традиція свята – відвідини церковної служби. Проте до церкви необхідно йти не з пустими руками, а з кошиками, наповненими різними їствами. В основному це фрукти (сливи, груші, яблука, виноград), польові квіти, колоски пшениці, посудини з медом та різноманітні лікарські рослини.
Саме на Яблучного Спаса господині пекли перші калачі та хлібини з нових врожаїв пшениці. Та головною стравою свята були яблука, не дарма ж назва цих фруктів присутня в його назві. Яблука використовували як начинку для пирогів, вареників, млинців тощо. Також в цей день прийнято запікати яблука в печі чи духовці.
До святкового столу збиралися всі члени родини, трапезу починали з меду та печених яблук. На столі обов’язково стояло яблучне вино.
На свято Преображення Господнього прийнято поминати померлих членів родини. Для них також готували їжу, вечерю залишали на столі аж до самого ранку. В Галичині проводили так звані «діди» – спеціальні родинні вечері.
Як і на інші свята релігійного значення на Другого Спаса суворо забороняється робота в городі, прибирання, шиття тощо. Також до 19 серпня батькам, які втратили своїх дітей, не можна було вживати яблук, в іншому випадку їхні діти були б позбавлені яблук на тому світі.
