До островів духовності і подиву
Десятки туристичних фірм чи не щодня запрошують нас здійснити подорожі до екзотичних країн, зваблюючи розкішними пальмами, золотими пляжами і океанськими прибоями. У цьому нема нічого дивного: є попит – є пропозиція. Заморська спрага виникла ще тоді, коли доступ радянського люду до зарубіжжя був закритий, як тоді говорили, залізною завісою. Вона вже давно впала, на порозі – безвізовий режим й інтерес до далеких мандрів у тих, хто може собі це дозволити, підвищується. Це цілком природно. Не природно лише те, що в Україні виростає покоління, яке… не знає України.
Крім знаменитої «Софіївки», «Асканії-Нової» чи Вилкового, яке називають українською Венецією, переважна більшість наших громадян затрудняться назвати ще якесь гідне подиву місце. І в той же час у нашій країні їх є тисячі – пізнавальних, естетичних, оздоровчих. Про це дедалі впевненіше і ширше заявляють ініціативні та діяльні люди, які прагнуть привернути належну увагу до чарівних українських куточків, де можна відпочити душею і серцем, до тих острівців духовності, які дають почуття спорідненості зі своїм краєм і всією країною.
Напередодні міжнародного свята ми зустрілися з директором Туристичного інформаційного центру Роздільнянського району Тетяною Міховою і попросили її розповісти про надбання у цій сфері діяльності.
– Наш район, – розповіла Тетяна Миколаївна, – з його вигідним географічним розташуванням, історико-культурними пам’ятками, неповторними краєвидами, багатою спадщиною, неабиякими оздоровчими ресурсами та привітними і щирими людьми, має всі умови для розвитку туризму. Першопрохідці галузі це вже давно оцінили і зробили перші кроки, аби донести до мандрівників красу Роздільнянщини у всій повноті. У районі є туристичні об’єкти, якими можна пишатися.
– Бодай коротко представте їх.
– Це кінно-спортивний клуб «Богнатове», який пропонує повноцінний відпочинок на березі Хаджибейського лиману. Для цього тут є сучасний готельний комплекс з рестораном, а ще – все необхідне для верхової їзди. Досвідчений наставник навчить умінню триматися в сідлі. А тепер уявіть: слухняний кінь, ви верхи, довкола мальовничий краєвид – що може викликати більше адреналіну?
У клубі вдосконалюють свій вишкіл також вже вправні спортсмени, серед яких є переможці змагань різного рангу.
У районі села Єгорівка розташований унікальний комплекс розташований на території заказника «Рідна природа». Це заказник, який реалізує програму зі збереження та розвитку популяції видів дикої флори і фауни: коней, ланей, муфлонів, кабанів, качок, фазанів, цесарок, павичів… Окрай цієї царини природи зведено затишні котеджі, які приймуть всіх бажаючих. До їх послуг – екскурсії заповідними стежками, а потім лазня, басейн, банкет.
А чи знаєте ви, що на території готельного комплексу «Е 95» діє професійний тенісний корт європейського рівня, який за якістю не поступається Уімблдонському? Сам комплекс розташований на автотрасі Одеса – Київ всього в 15 хвилинах їзди від Одеси. Навіть найвередливіший клієнт залишиться задоволеним затишком і комфортом, які тут йому запропонують: мотель, басейн, тенісний корт, ресторан. Якщо ж у відвідувачів є потреба провести якусь робочу зустріч, до їх послуг – просторий конференц-зал.
Улюбленими місцями відпочинку не лише для рибалок, але й для всієї родини є риболовецькі комплекси «У Паші», «Чисті ставки», «Дашкині ставки», «Тихі острови». Всі вони розташовані один за одним і заживлені водами Кучурганського водосховища. Риби тут на будь-який смак – від карася до осетрів, звичайно, за відповідну оплату. Крім, власне, риболовлі, до послуг відпочивальників – зручні котеджі, будиночки на воді. Умови дещо різняться, в одних, наприклад, у прейскуранті є парашутний спорт, в інших – лазня у чані…
– Це надзвичайно цікаво. Шкода лише, що в інформаційному плані згадані об’єкти ще не так широко відомі, як, скажімо, туристична мережа Біляївського чи Комінтернівського районів. Що робиться для того, щоб піднести імідж Роздільнянщини?
– Для цього, власне, й було засновано наш інформаційний центр. Ми взяли участь в обласній і республіканській виставках, на яких для багатьох стали справжнім відкриттям. Також розробили поліграфічні матеріали – путівники, проспекти, флаєри з інформацією про можливості району. На черзі – всановлення інформаційних покажчиків на головних дорогах області.
Ці та інші заходи проведені і проводяться в рамках партнерської угоди, підписаної в 2014 році між Роздільнянською райдержадміністрацією та Одеським обласним агентством реконструкції та розвитку щодо спільної реалізації проекту «Туризм як каталізатор економічного розвитку сільських територій».
Якщо коротко, то цей проект передбачає поліпшення туристичної інфраструктури району та створення умов для подальшого розвитку зеленого туризму і реалізується за фінансової підтримки Європейського союзу та районного бюджету на умовах співфінансування, відповідно 90 і 10 відсотків.
– Отже, у нас очікується поповнення мережі туристичних об’єктів?
– Так. Згідно з названим проектом, на території села Одрадове планується створити сучасний кемпінговий майданчик для відпочинку як вітчизняних, так й іноземних туристів. Тут будуть розташовані парковки, альтанки, місця для наметів тощо.
Серед молоді райцентру вже стали популярними туристичні автобусні маршрути, розроблені вашим центром. Розкажіть, будь-ласка, про них нашій аудиторії, в чому їхні особливості?
Ми розробили три такі маршрути. Вони покликані ознайомити екскурсантів з історичними пам’ятниками, вражаючими фактами давнини.
Два маршрути пов’язані з об’єктами духовності. Обидва починаються з відвідин двох церков. Нагадаємо, що одна з них названа іменем Миколи Чудотворця, покровителем мандрівників, певно, тому, що збудована за кошти залізниці і неподалік від вокзалу. Її двічі відвідував імператор Микола ІІ, який подорожував цією дорогою на південь. Перший раз – у 1904 році, а другий – у 1911-му. У церковній приходській школі зберігаються меблі, подаровані храму царем. Церква є свідком також багатьох інших подій, які відбувалися за радянської влади і за роки незалежності України.
Далі маршрути розходяться по різних селах. Один веде до капаклієвської святині і далі до села Бецилове. Кілька слів про Капаклієве. Села з такою назвою вже нема, але тут залишилися руїни тамтешньої церкви. Посеред руїн стоїть саморобний металевий хрест. Він уособлює добру пам’ять людей про священика Павла, якого в 30-х роках минулого століття розстріляли енкаведисти. За переказами, отець Павло був найближчим товаришем і порадником для односельчан. Він зцілював від хвороб і навіть викликав дощ. Невипадково він зачислений до лику святих і його іменем названо церкву в селі Білка.
Другий маршрут з Роздільної веде до Розалівки, де розташована найстаріша в районі церква, а потім до села Новокрасне. І знову маємо зворушуючу історію. Колись жінка із сином, вихідці з Архангельської області, дісталися до нашого благословенного краю. Син, відчуваючи особливе натхнення, намалював церкву. Сталося так, що він рано пішов із життя, а мати за його малюнком вирішила збудувати ту церкву. Вона пішла в ченці, зібрала кошти на побудову храму і досягла своєї мети. Та церква стоїть майже на кордоні України і Молдови, на найвищому місці, і уособлює людське прагнення до найвищих чеснот.
Далі цей маршрут пролягає до села Кучурган – теж самобутнього населеного пункту.
Третій маршрут присвячений колишнім німецьким колоніям: Страсбург (Кучурган), Зельц (Лиманське), Кандель (Рибальське). Баден (Очеретівка), Штрасбург (частина Степанівки), Ельзас (Щербанка). Про кожне з цих сіл можна розповісти багато цікавого. У Лиманському, наприклад, є музей, для створення якого багато зусиль Людмила Фріцовна Рислінг. Це жінка з цікавою долею. Після Другої світової війни вона, як багато інших німців, була депортована до Німеччини, але якимось побитом осіла в Прибалтиці. У 1988 році їй вдалося повернутися до Лиманського і більше того – повернути частину батьківського дому (батька розстріляли в трагічні 1930-ті). Як свідок минувшини, як справжній патріот свого краю, вона надзвичайно цікаво і захоплююче розповідає своїм слухачам про події минулих літ.
Чимало минулих подій, можливо, в чомусь були суперечливими, але примушують замислитися про вірність і честь. На пам’ятнику кадетам у селі Рибальському, які воювали проти червоногвардійців, наприклад, написано: «Життя – Вітчизні, честь – нікому».
Зміст усіх маршрутів – це наша багата історія. Про це ми довели до відома сільських голів, директорів шкіл, бібліотекарів, учителів географії, яким доручено вести краєзнавство. До проведення екскурсій залучаємо завідуючу районним народним історико-краєзнавчим музеєм Віру Миколаївну Шнягу та збирача православної історії Василя Вікторовича Колпакова.
Поїздки здійснюємо на шкільних автобусах, отож вони обходяться школярам порівняно недорого. Вони платять лише за бензин та свічки. Запаливши ті свічечки у храмі, кожен юнак чи дівчина на мить замислюється і думає про щось своє, сокровенне і бажане.
– З якими проблемами стикається Туристичний інформаційний центр?
– Проблеми випливають, насамперед, з незадовільної якості доріг і транспортного забезпечення. Грант, який виділив нам Європейський Союз, дозволив надати потужного імпульсу розвитку туризму. За ті гроші, крім справ, про які я вже говорила, ми зробили ремонт у центрі, придбали меблі та необхідну техніку. Але ось на її утримання коштів не передбачено. Як буде далі – невідомо.
У безгрошів’я та відсутність дієвого партнерства впираються й нові проекти.
– Якщо не секрет, які вони?
– Я впевнена, що привабливості Роздільній надав би облагороджений міський ставок. Уявіть собі таку картину: ставок, розчищений від намулу та очерету, лежить, як люстерко, в яке заглядається небо. Довкола – обладнання для дитячих розваг, стоянка для авто, зона для фотосесій. Ажурний місточок перекинуто до баркаса, на якому розміщено міні-кафе… Правда, мило?
Або – в одному з найближчих до Роздільної населених пунктів спорудити б «місто майстрів». Для цього треба небагато. З допомогою того чи іншого фермера навести лад у кількох полишених хатах, які вже продати нереально. Ні в якому разі не перебудовувати їх, залишити той же сільський стиль. Лише побілити та причепурити. У хатах виділити кімнати для спілкування з екскурсантами майстрів-гончарів, вишивальниць, в’язальниць, умільців плести віники, лялькарів… Вони вже із заготовленими матеріалами показують дітям як і що робити, залучаючи і їх до цього процесу. А поряд було б добре створити невелике підсобне господарство, зрештою, для багатьох міських жителів цікаве навіть доїння корови. Облаштувати харчевню, де б могли почастувати екскурсантів смачним українським борщем з пампушками та варениками. Я вважаю, це було б і цікаво, і корисно. А додому діти могли б привезти ляльку-мотанку, віника чи ще якусь річ, виготовлену своїми руками…
На «місто майстрів» не потрібно багато коштів, а ефект від нього був би вагомим і з лишком окупив би всі витрати.
Ідей є багато. Ось би ще така: влаштувати у Роздільній фестиваль меду. Запросити до участі в ньому не лише своїх пасічників, але й бджолярів з інших районів. А на прилавки виставити і мед, якого є багато різних видів, і пилок, і прополіс, і напої, створені на основі меду… Цікаво?
Я шукаю людей підприємливих і сміливих, які могли б підійти до справи творчо, нестандартно, але з любов’ю до людей і свого краю.
– Отож, як писав сурмач нашого часу Василь Симоненко,
Кораблі! Шикуйтесь до походу!
Мрійництво! Жаго моя! Живи!
В океані рідного народу
Відкривай духовні острови!
– Я теж переконана: основні здобутки туристичної галузі Роздільнянщини ще попереду. Треба багато і наполегливо працювати, аби туризм набув більшого динамізму у своєму розвитку, став взаємовигідним і для туристів, і для туристичної сфери, і для району та держави. Наш неповторний край вартий того, щоб ширше відкрити перед світом свої унікальні природні багатства, самобутність своєї історії, культури, народних звичаїв і традицій.
– Що б Ви хотіли побажати новітнім Колумбам і Магеланам туристичних морів і океанів у переддень свята?
Усім працівникам індустрії туризму, а це і персоналу та керівникам готельних комплексів, працівникам туристичних компаній, музейним працівникам, а також всім, хто намагається професійно забезпечити повноцінний відпочинок людей, щиро бажаю вагомих здобутків, а туристам зі стажем і початківцям – міцного здоров’я, завзяття, наснаги, цікавих зустрічей у пізнанні навколишнього світу.
Інтерв’ю вів Валентин ЩЕГЛЕНКО.
