26 лютого – День спротиву окупації Криму

Спротив окупації, який почався 26 лютого 2014 року, триває вже 11 років. Саме цього дня тисячі кримських татар і українців вийшли під стіни Верховної Ради Автономної Республіки Крим, аби підтримати територіальну цілісність України та завадити місцевим депутатам ухвалити звернення до Росії щодо введення її військ.

За 11 років окупації боротьба змінила свої форми, але не припинилася. Картинку добровільного “приєднання” Криму до Росії зламав кримськотатарський спротив. Нині 132 представники корінного народу перебувають за ґратами через політично мотивовані справи. Опір окупації триває  у Криму діють партизанські рухи “Жовта стрічка”, “Зла мавка” та “Атеш”.

26 лютого 2014 року в Сімферополі біля будівлі кримського парламенту зібралися тисячі людей із українськими та кримськотатарськими прапорами. Серед тих, хто того дня прийшов під Верховну Раду Криму, був кримчанин, колишній політв’язень Ісмаїл Рамазанов.

Ми побачили дійсно потужну міць спротиву. Коли кількість українських і кримськотатарських прапорів зростала з кожною хвилиною, у нашому серці з’явилася ця міць, бажання продовжувати боротьбу будь-яким шляхом, що б не сталося”,  згадує Рамазанов.

26 лютого – День спротиву окупації Криму: 11 років боротьби за Україну
Акції у Криму, 2014 рік. Фото: Facebook/Рефат Чубаров

У цей час у будівлі парламенту проросійські депутати готувалися голосувати за вихід Криму зі складу України та звернення до Росії щодо введення військ. Меджліс закликав кримських татар вийти та чинити спротив. Поруч проходив проросійський мітинг. Почалися сутички.

“Молоді хлопці вигукували “Слава Україні”. Якісь незрозумілі тітушки кричали “Слава Росії”, “Крим — Росія”, але їхня кількість була настільки нікчемною, що на фоні слів, які зараз знає весь світ  “Слава Україні!” і “Крим — це Україна!”  їх просто не було чути”,  розповідає Рамазанов.

26 лютого в Україні вже п’ять років відзначають як День спротиву окупації Криму.

“Мітинг 26-го лютого зібрав найбільшу кількість громадян України різних національностей. І кримські татари, і українська громада, й інші люди. Це був перший такий великий багатонаціональний проукраїнський мітинг”,  розповідає Митрополит Сімферопольський і Кримський Климент.

Однак уже наступного дня, 27 лютого, російські військові захопили Верховну Раду Криму та інші адміністративні будівлі. 3 березня 2014 року до вже захопленого парламенту Криму з одиночним пікетом вийшов кримський татарин Решат Аметов. Камери зафіксували, як його викрали так звані самооборонівці.

15 березня його тіло зі слідами катувань знайшли за 60 км від Сімферополя. Решат Аметов – перша цивільна жертва російської окупації Криму. Протягом березня в Криму проходили численні акції протесту.

“Ми координувалися, оголошували акції, брали з собою жовто-блакитні фарби, кульки, віночки. Ми хотіли, щоб нас впізнавали, щоб знали, хто ми”, — згадує кримчанка Дарина Семенюк.

Але навіть жіночі акції проводити було небезпечно – на жінок нападали проросійські активісти. 9 березня біля пам’ятника Тарасу Шевченку в Сімферополі відбувся ще один масштабний мітинг.

І пройшло 10 років. І сьогодні вже Європа здригається від того, що відбувається в Україні”,  зазначає Митрополит Климент.

Після псевдореферендуму відкритий протест у Криму став небезпечним. Активістів викрадали, били, залякували. За перший рік окупації понад 35 тисяч кримчан покинули півострів.

26 лютого – День спротиву окупації Криму: 11 років боротьби за Україну
Євромайдан у Сімферополі. Радіо Свобода

У 2015-му почалися масові затримання кримських мусульман у так званій “справі Хізб ут-Тахрір”. У відповідь у Криму з’явився партизанський рух. Кримчани продовжили боротьбу вже в підпіллі.

“Крим є найбільшою точкою ненасильницького спротиву серед усіх тимчасово окупованих територій. Тут найбільше активістів і успішних акцій”,  заявив речник руху “Жовта стрічка” Іван.

По всьому півострову українські активісти розвішують прапори та патріотичні листівки, організовують акції громадянського спротиву.

У Криму ми вперше створили підпільне виробництво українських прапорів. Ми навчилися їх безпечно передавати активістам, піднімати на вершинах гір і запускати в небо на гелевих кульках”,  додав Іван.

“Жовта стрічка” має власний чат-бот, через який контактує з активістами. Подібна система налагоджена і в жіночого руху опору “Зла мавка”. Спротив відбувається як онлайн, так і на місцях — на окупованих територіях України. Мавки вдаються до різних форм спротиву — розповсюдження української символіки, спалення російських прапорів та георгіївських стрічок.

Крим сам по собі є дуже особливим. Бо ніде такої кількості українських прапорів, як у Криму, немає. Голос людей в окупації, голоси українців, які чинять спротив, почують всі — і почують голосно”, — запевнив Іван.

На відміну від “Жовтої стрічки” та “Злих мавок”, рух опору “Атеш” позиціонує себе як військово-партизанський. Кажуть, допомагають Силам оборони, фіксуючи пересування зброї і розташування військових об’єктів на окупованому півострові. Ісмаїл Рамазанов каже, спротив, який почався 26 лютого 2014-го, триває всі 11 років окупації Криму.

“26 лютого  це не просто дата. Це боротьба, яка триватиме, поки ми не повернемося і не виженемо окупантів”, — додав Рамазанов.

За даними Кримськотатарського ресурсного центру, з початку окупації в Криму ув’язнено 356 осіб, з них 222 — кримські татари.

“Корінне населення Криму  за Україну. І це підтверджує кількість політв’язнів, обшуків, репресій. Нас штрафують, змушують вибачатися на камеру, але ми знаємо правду. Спротив триває”,  заявив Ісмаїл Рамазанов.

Джерело: Суспільне

Залиште свій коментар