Державний Гімн України має глибоке історичне коріння, що сягає ХІХ століття. У 1862 році український етнограф і поет Павло Чубинський написав вірш «Ще не вмерла Україна». Твір швидко набув популярності серед українців і став символом національного відродження. Музику до цих слів створив композитор і греко-католицький священник Михайло Вербицький.
Уперше пісня прозвучала публічно 10 березня 1865 року в місті Перемишль під час урочистостей, присвячених пам’яті Тараса Шевченка. Саме ця дата згодом стала символічною для відзначення Дня Державного Гімну України.
З часом пісня стала одним із духовних символів українського національного руху. Вона звучала під час визвольних змагань, у період державотворчих процесів початку ХХ століття, а також під час відновлення незалежності України у 1991 році.
15 січня 1992 року Верховна Рада України затвердила музичну редакцію Державного Гімну. А 6 березня 2003 року було ухвалено Закон України «Про Державний Гімн України», яким офіційно затверджено слова першого куплета та приспіву твору Павла Чубинського на музику Михайла Вербицького.
Відповідно до статті 20 Конституції України, Державний Гімн разом із Державним Прапором та Державним Гербом є одним із головних символів суверенітету та незалежності нашої держави.
Сьогодні Гімн України звучить не лише під час офіційних урочистостей — він живе у серці кожного українця. Його слова підтримують у складні часи, додають сили, віри та єднають народ. У період боротьби за свободу та незалежність нашої держави Гімн став символом стійкості, єдності та незламності української нації.
Нехай слова Державного Гімну надихають кожного з нас на згуртованість, відповідальність і щоденну працю задля розвитку нашої громади та зміцнення України.
