Вечірні сутінки щільно огорнули сільські хати. Але Ольга Полтавченко, інспектор у справах неповнолітніх, легко знайшла оселю, в якій проживала неблагополучна сім᾽я. Вона була тут не раз і знову завітала, щоб перевірити чи вдома цієї пори хлопчина, якому було надано відстрочку від виконання присуду. Її підопічний був вдома, режиму не порушив. Але несподівано з’ясувалося, що він не один, а разом з ним знаходиться його брат, який щойно повернувся з тюрми. Побачивши жінку в міліцейській формі, він вирішив, що ось його знову кинуть за грати. Він спаленів і вхопився за ножа. Якісь долі секунди відділяли його від нападу, але в цей момент, перейнявшись небезпекою, під ноги йому кинулися інші мешканці будинку.
Ольга Полтавченко витримала паузу і тільки мовила бешкетнику: «Завтра о 9.00 зайдеш до мене в кабінет».
В інспектора ніч минула в здогадах: «З’явиться він чи ні?». А порушник щомиті чекав нового затримання. А на ранок він з усіма своїми молодшими братами прийшов до Ольги Михайлівни і вибачився за свою витівку. Ольга могла б його покарати, проте не зробила цього. Адже знала, що інколи своїм словом і своєю поведінкою можна зробити більше, ніж засобом покарання.
Народилася Ольга Полтавченко в простій селянській сім᾽ї і сталося так, що рано, у 12 років, зазнала сирітства. Важко сказати, як склалося подальше її життя, якби не бабуся Явдоха. Вона, родом із Прикарпаття, краю, де особливо оберігалася народна мораль, вчила внучку поваги до Бога і людей. Побачила, що старенька жінка несе важку сумку, – підійди і допоможи їй. Зустріла знайому чи незнайому людину – привітайся. Наповнюй серце добротою і щедро ділися нею з іншими. Адже пророче говорив Тарас Шевченко: «Раз добром нагріте серце вік не прохолоне».
Любов і доброта – стали кредом Ольги Полтавченко. 31 рік, а саме стільки вона віддала службі в органах внутрішніх справ, вона неухильно дотримується цих чеснот. Вони стали її єством, якщо хочете – полюсом характеру.
Життєвий шлях цієї жінки міг би звернути на мистецьку стежку. Після школи вона вступила в Одеське культосвітнє училище на режисерське відділення, але бідність не дала змоги вчитися: пенсія у бабусі становила 12 рублів, на них хіба багато навчишся. Отож, пішла працювати, аби заробити на хліб собі та допомогти бабусі.
У ті складні часи пошуку свого місця в житті подруга, яка працювала в міліції, запропонувала: «Гайда до нас». Ольга погодилася. Спортивну, підтягнуту, вмілецю зі стенографії та машинопису, її зарахували спочатку в Ленінській відділ позавідомчої охорони м. Одеса, а згодом у Жовтневий. Так від молодшого інспектора Ольга Михайлівна дослужилася до звання майора.
На цьому шлях були юридичний факультет Одеського державного університету ім. І.І. Мечникова, праця на посаді інспектора у справах неповнолітніх, керівника служби штатного дізнання Роздільнянського райвідділу міліції. Вона була обрана заступником голови ветеранської організації, а згодом – і її головою. Діяльність цієї організації не раз відзначалася відомчими відзнаками. І сьогодні Ольга Михайлівна в строю. Вона продовжує працювати в райдержадміністрації в секторі взаємодії з правоохоронними органами, оборонної і мобілізаційної роботи. Її великий практичний досвід роботи на різних ділянках міліцейської служби корисний і потрібний.
Найбільше літ Ольга Полтавченко пов’язала саме з роботою з дітьми.
-Я любила дітей, – розповіла вона, – і діти любили мене. Сьогодні мої колишні підопічні вже давно стали дорослими. Згадують, якою терплячою, але вимогливою я була. Діти навіть називали мене «залізною леді». А я просто любила їх і намагалася всіляко вберегти від хибного шляху. Але вони знали моє «залізне» правило: я могла пробачити їм два негативні вчинки, але якщо траплявся третій, то вони відповідали не за один, а за всі три. Зараз зустрічаємося з ними, згадуємо ті роки і усміхаємося. Багато хто з тих «важких» підлітків стали благополучними людьми. П’ятеро, якщо не більше, пішли працювати в міліцію. Недавно один з них приїздив і показав посвідчення, що він начальник відділу поліції на Чукотці.
Дехто може сказати, що це нонсенс, коли порушник любить правоохоронця. Але це не так. Всі ми люди, і в ставленні до себе потребуємо людяності. “З будь-яким порушником, – переконана Ольга Полтавченко, – можна порозмовляти щиро і правдиво. Цей ключик часто відмикає найбільш непоступливі душі. Був такий випадок: по Роздільній прокотилася хвиля крадіжок з кабінетів різних установ. Злодія затримали, але на допитах він мовчав, не йшов, як-то кажуть, на контакт. Потім мені доручили поговорити з ним. І він сказав: “Лише вам я все розповім”… Це, може, маленький штрих, але говорить він про багато що”.
Полтавченки — династія правоохоронців. Чоловік Василь Сергійович теж багато років працював у цій сфері, зокрема, був начальником слідчого відділу в лінійному відділі на ст. Роздільна. Стежиною батьків пішла дочка Анна, яка закінчила Одеську національну юридичну академію і зараз служить у званні майора в поліції слідчого управління УВС в Одеській області. І син Михайло — знавець цієї сфери. Він закінчив Херсонську філію Харківського юридичного інституту, працював дільничним інспектором, але потім змінив професію. Так буває.
Брат Ольги — Микола Михайлович та його діти Михайло і Ліда теж пов’язали свою долю з роботою в правоохоронних органах.
Хтозна, може і їх внуки чи правнуки теж стануть на сторожі законності. В Анни — троє дочок і двоє з них вже мають свої сім’ї. І в сина Михайла — двоє діток. Внучки Катя, Настя, Оля, Надя, Поліна та правнучка Сашенька тішать серце прабабусі, вселяють світлі надії.
Час летить швидко. Непомітно наближаються ювілеї. Ось і недавно, 6 жовтня, таку знаменну дату відзначила й Ольга Михайлівна. До неї завітали рідні, друзі, колеги. Піднесли розкішні квіти і тепло привітали. За святковим столом, як водиться, заспівали пісень. Й про два кольори, і про чорнобривці, і гору високую… Серед них були і найулюбленіші пісні Ольги Михайлівни — про офіцерів, серце яких під прицілом, та романс, в якому є такі рядки:
“В час, когда ветер бушует неистовый,
С новою силою чувствую я
Белой акации гроздья душистые,
Неповторимы, как юность моя».
Валентин Щегленко.
Колектив редації газети «Вперед» долучається до привітань на адресу Ольги Полтавченко та бажає їй здоров’я, щастя, благополуччя.
