Хай перон завжди буде світлим, а пасажир – привітним

4 листопада – День залізничника. Інтерв’ю з начальником станції Роздільна – Сортувальна Русланом Кокошком. 

Згідно з рейтингом Всесвітнього економічного форуму, українські залізниці займають 37-е місце у світі, що є досить високим показником, особливо враховуючи те, що за авіаперевезеннями Україна посідає місце у кінці першої сотні, а за автошляхами – у другій сотні. Більш ніж півтори тисячі станцій щороку відправляють у дорогу близько 500 мільйонів пасажирів та понад 300 мільйонів тонн вантажів, що становить відповідно 43 і 56 відсотків від перевезень всіма видами транспорту.

Віддаючи перевагу залізниці, ми усвідомлюємо, що немає транспорту зручнішого і надійнішого. Від успішної праці залізничників певною мірою залежить і наш з вами успіх і процвітання.

Напередодні професійного свята працівників сталевих магістралей наш кореспондент зустрівся з начальником станції Роздільна-Сортувальна Русланом КОКОШКОМ і взяв у нього інтерв’ю.

–Станція Роздільна-Сортувальна має славну історію. Були часи, коли вона входила в сотню найдіяльніших на території колишнього СРСР. Розташована на перехресті залізничних напрямків Одеса – Київ та Одеса – Молдова, вона й сьогодні має важливе значення. Розкажіть, які завдання колектив станції виконує сьогодні?

–Нашим найголовнішим завданням є формування і розформування составів залежно від того, куди вони прямують і з яким вантажем. Незамінимою помічницею у цій роботі є сортувальна гірка. Нашим працівникам не займати  професіоналізму, відповідальності та вправності. Вони завжди готові впоратися з будь-яким завданням. Але тут слід розуміти, що показники роботи станції як кількісні, так і якісні, можуть істотно змінюватися під впливом зовнішніх економічних і кон’юнктурних чинників. Відрадно, що сьогодні станція на піднесенні.

Якщо подивитися на динаміку зростання обсягу роботи, то констатуємо:

2011 рік. За добу в середньому відправлено 265 вагонів, а на гірці перероблено 227 вагонів;

2016 рік. Ті ж показники становлять 434 і 376 одиниць;

2018 рік.  Протягом дев’яти місяців за добу маємо 681 відправлений вагон і перероблено на гірці 617.

Ці цифри  красномовно свідчать про невпинне зростання обсягів експлуатаційної роботи станції та підвищення її ролі у прцесі перевезень у цілому по залізниці.

Скільки чоловік працює на станції? Чи є серед них є відзначені професійними нагородами?

–У нас працює 152 чоловіки. І всі заслуговують на добре слово. Чергова по станції А.В. Будько нагороджена годинником від голови правління ПАТ Укрзалізниця, а складач поїздів В.Д. Сирбу отримав подяку від директора регіональної філії «Одеська залізниця».

–Відомо, що Ваша робота не обмежується лише однією станцією…

–Справді, у нашім підпорядкуванні перебуває станція Роздільна-1 та Мигаєве. На цих ділянках ми теж докладаємо відповідних зусиль, аби вони функціонували стабільно.

Певно, цього літа пасажири помітили, що окремі перегони, у тому числі й Роздільна-1 – Єреміївка, були схожі на будівельні майданчики. То проводився капітальний ремонт колій. Внаслідок цих робіт вдалося підняти швидкість пасажирських поїздів до 120 кілометрів  на годину, а вантажних – до ста кілометрів, що теж є вагомим здобутком.

Наведу й такі цифри: за 9 місяців цього року у приміському сполученні нами відправлено понад 192 тисячі пасажирів, а в подальшому – більше 43 тисяч. Виручка від вантажних перевезень становила майже 17 мільйонів гривень. За кожною цифрою стоїть напружена робота наших залізничників.

–Час від часу в пресі зазначається, що залізниця несе збитки від пасажирських перевезень. Як один із заходів протидії цьому явищу – контроль за проїздом пільговиків у приміському сполученні. Кошти за їх перевезення мають відшкодовувати місцеві власті. Що Ви могли б сказати про розрахунки Роздільної?

У цій справі Роздільну можна поставити за приклад. Райрада і мерія міста мають повне порозуміння з керівництвом  Одеської залізниці і налагодили  з нею  чітку взаємодію. За всі пільгові перевезення йде вчасний розрахунок. Цього року, наприклад, Роздільна сплатила за них понад 700 тисяч гривень.

–Чи є питання, які непокоять?

–А як же без них? У зв’язку зі збільшенням обсягів робіт на станції Роздільна-Сортувальна, відкриттям раніше закритих колій ми постали перед потребою збільшити і штат . Але ось парадокс: у Роздільній, яку справедливо називають містом залізничників, не так просто знайти охочих прийти до нас. Проблема у невисоких зарплатах, особливо для молоді, яка, звісно, не може мати вислугу років чи якихось суттєвих надбавок. Тому навіть випускники профільних вузів підшукують для себе інші робочі місця, де заробітна плата є вищою.

–Що ж, будемо сподіватися, що такий потужний локомотив економіки, як Укрзалізниця, розв’яже й це питання. Адже, як би там не було, платня на залізниці поступово зростає, хоч і не так швидко, як хотілося. А тепер ще одне питання. На календарі  сьогодні – листопад. А зима, як відомо, завжди приходить несподівано. Чи готові до неї?

Авжеж. Усі працівники забезпечені спецодягом. З першозимниками проведено спеціальні навчання. Придбано необхідний реманент для чистки снігу…

–Дякую. Користуючись нагодою, висловлюю вітання всім залізничникам від читачів газети «Вперед». Хай ваша праця приносить вам моральне і матеріальне задоволення, хай все вдається і йде на користь нашій державі. Добра, здоров’я, сімейного благополуччя і щастя! Як-то кажуть, щоб перон завжди був світлим, а пасажир – привітним.

Інтерв’ю взяв Валентин ЩЕГЛЕНКО.

На знімках: миттєвості залізничної вахти:

Старший квитковий касир Н.В. Калініна
Регулювальники швидкості руху вагонів
Чергова по ст. Роздільна-1 К.Р. Самохіна
Чергова по станції Ю.О. Тітлянова та оператор Г.І. Латушкіна

З історії святкування

4 листопада 1861 року на залізничний вокзал Львова прибув перший потяг із Відня, рейсом через Краків і Перемишль.  Цей день вважається початком історії залізниць в Україні.

До незалежності України офіційна пропаганда називала першою залізничною лінією ділянку Одеса – Балта, яка була побудована на п’ять років пізніше від лінії Перемишль – Львів. Комуністичний режим замовчував усі досягнення на тій території сучасної  України, яка належала не до царської Росії, а до Австро-Угорщини.

Засноване свято 11 грудня 2002 року. Перед тим воно відзначалося у першу неділю серпня. Незважаючи на зміну цієї дати, перша серпнева неділя теж залишилася за працівниками сталевих магістралей, які цього дня відзначають своє профспілкове свято.

Зі стрічки новин

На заміну вантажним локомотивам, які морально і фізично зносилися, прийшли перші машини американської фірми General Elektric Evolytion. Виготовлені вони на замовлення України і мають промовисту назву «Тризуб».  Вісім таких локомотивів вже цього місяця вийдуть на наші колії. За достроковою угодою із-за океану їх поставлять на першому етапі 30, а на другому, протягом семи років – 150 – 175 штук.

Рамкова угода також передбачає можливість майбутньої співпраці у сфері обслуговування та модернізації наявного рухомого складу.

***

Тим часом французькі виробники запропонували Укрзалізниці поставку 200 електровозів. Свої послуги з цього ж питання пропонує й Китай. На конкурсі буде обрано найкращий варіант.

***

У столиці на старт вийшли рейкові автобуси, які з’єднають станцію Київ-Пасажирський з аеропортом «Бориспіль».

***

Нарощує обсяги перевезень до європейських країн і у зворотному напрямку Бескидський тунель, який увійшов у стрій цього року.

Валентин ЩЕГЛЕНКО.

Залиште свій коментар