Часові паралелі: мандрівка з Рябком через століття

Згідно зі східним календарем 16 лютого 2018 року розпочнеться рік Собаки, який триватиме до 5 лютого 2019 року. На давніх манускриптах цю символічну тварину зображали так: мирно лежить на траві і замислено спостерігає за сонцем, що заходить. Ідилія та й годі. Тут тобі й спокій, і мудрість, і втома від напруженого дня. Загалом, китайські астрологи налаштовані оптимістично, очікуючи від нового року надію на добре майбутнє. Втім зазначають, що оскільки собака надзвичайно діяльна істота, ледарям та неробам не варто чекати від неї потурань.

Але то на Сході. А чого очікувати, нам, громадянам України? За традицією, про це хочеться знати вже одразу, а не в лютому. Щоб заглянути в майбутнє, ми не стали звертатися до ворожок, астрологів чи політиків, а взявши у супутники Собаку, не Жовтого і Земляного, як на Сході, а звичайного нашого Рябка, оглянули роки з цим символом, що пройшли пунктиром через століття. При цьому намагалися виділити найактуальніші, як на нашу думку, події.

1922

* Пік першого радянського голоду.

* Наступ на релігію.

* Утворення СРСР.

«Ну, як живеш, молодице?»

Навесні 1922 року люди в Україні вимирали цілими селами. До страшного голоду 1921-1923 років призвели непомірні реквізиції, скорочення виробництва внаслідок воєнної руїни та посухи. Голод охопив не лише Україну, особливо її південні регіони, а й великі території Росії, зокрема, Поволжя.

Під час голоду 1921-1923 років загинули за різними підрахунками від кількох сотень тисяч людей до півтора-двох мільйонів. Були випадки й канібалізму. Один з таких фактів глибоко вразив Павла Тичину, який описав таку сцену:

Проходять солдати у хату:

один з них писати сідає,

Два інших стають коло печі,

а два при рушницях на дверях.

  • Ну, як живеш, молодице? Показуй,

що вариш-готуєш? –

Стоїть молодиця – ні з місця – і тільки

всміхається тихо.

Горщок витягають із печі,

в нім скрючені пальчики видно…

 «Зі скаженою і нещадною енергією…»

 «Именно теперь и только теперь, когда в голодных местностях едят людей и на дорогах валяются сотни, если не тысячи трупов, – написав Ленін 19 березня у листі до членів Політбюро, – мы можем (и потому должны!) провести изъятие церковных ценностей с самой бешенной и беспощадной энергией, и не останавливаясь перед подавлением какого угодно сопротивления… Нам во что бы то ни стало необходимо провести изъятие церковных ценностей самым решительным и самым быстрым образом, чем мы сможем обеспечить себе фонд в несколько миллионов золотых рублей (надо вспомнить гигантское богатство некоторых монастырей и лавр). Без этого фонда никакая государственная работа вообще, никакое хозяйственное строительство в частности, и никакое отстаивание своей позиции в Генуе в особенности совершенно немыслимо (10 квітня – 20 травня в Генуї відбулася міжнародна зустріч з економічних і фінансових питань, яка мала велике значення для РСФСР. – Прим. автора)… Чем большее число представителей реакционного духовенства и реакционной буржуазии удастся по этому поводу расстрелять, тем лучше. Надо именно теперь проучить эту публику так, чтобы на несколько десятков лет ни о каком сопротивлении они не смели и думать» (за книжкою «Архіви Кремля», виданою у 1997 році).

У такий спосіб було зібрано 4 656 810 рублів 67 копійок. З них один мільйон пішов на закупівлю продовольства, решта – на проведення кампанії та інші потреби держави.

У ході пограбування церков загинули у зіткненнях і розстріляні за судовими вироками тисячі священиків, ченців, черниць і послушників.

Справедливо буде зазначити, що церква й сама звернулася до православних християн надати допомогу голодуючим своїми пожертвуваннями, але на фоні ленінського наступу на релігію це вже не мало значення.

Вилучення церковних скарбів доручили Феліксу Дзержинському, тоді голові ГПУ. Цікаво, що він, син польського дворянина-шляхтича, мріяв стати ксьондзом – католицьким священиком. Але його духівник, вжахнувшись несамовитої релігійності юнака, відмовив його від цього наміру. І згодом свою фанатичну віру той переніс на комунізм.

Імперії владою ні з ким не діляться

30 грудня відбувся І з’їзд Рад СРСР, який в основному затвердив Декларацію про утворення Союзу та Союзний договір. Але вже й до цього суверенітет республік був фікцією. Тому, як зазначають історики, проголошення СРСР фактично нічого не змінило. Реальна влада в республіках належала Всесоюзній комуністичній партії (більшовиків), а легальна опозиція була ліквідована.

1934

* Вбивство Сергія Кірова, початок великому терору.

* Драма криголаму «Челюскін».

 «Огірочки ви мої, помідорчики…»

1 грудня. Ленінград. Смольний. Партійний функціонер Сергій Кіров (Костриков) йде на роботу. За кілька метрів рухається охоронець, який знає, що босс не любить, коли дихають у спину. З широкого коридору Кіров завертає у маленький, що веде до кабінету. Тут його підстеріг убивця.

Ним виявився Леонід Ніколаєв, колишній партпрацівник, який мав перепустку до Смольного. Він заявив, що вбив Кірова через ревнощі. Його дружина Мільда Драулє працювала в апараті обкому, періодично чергувала ночами і її, гарну білявку, начебто примітив Кіров…

Однак, цей мотив видався Сталіну надто простим для такого резонансного злочину. Він звинуватив у вбивстві Кірова опозицію, з якою давно хотів поквитатися. Того ж дня Сталін підготував проект, за яким було внесено зміни до законодавства: розглядати справи про тероризм у прискореному порядку (до 10 днів), не приймати клопотань про помилування, а смертний вирок виконувати негайно. Відтак, у країні було задіяно механізм масових репресій на багато років.

В Україні державний терор набув визначення «розстріляного відродження». У грудні 1934 року були заарештовані та розстріляні Григорій Косинка, Дмитро Фальківський, Кость Буревій, Олекса Близько, багато письменників репресовано і запроторено в концентраційні табори… Загалом протягом 1934-1938 років було заарештовано більше половини членів і кандидатів у члени Спілки письменників. У ті ж роки була розгромлена АН УРСР, розігнаний експериментальний театр «Березіль», а його творець Лесь Курбас загинув у трудовому таборі. Вилучено з прокату фільми Олександра Довженка, а сам він змушений був переїхати до Москви. Кілька сотень кобзарів були скликані на з’їзд, де їх усіх заарештували і розстріляли…

Були й інші версії вбивства Кірова, але народ вирішив, що це справа особисто Сталіна. Тому й з’явилася частівка:

Огірочки ви мої, помідорчики

Сталін Кірова пришив у коридорчику.

Цю частівку ще називали «десятирічною», бо за її виконання автоматично давали 10 літ таборів.

І назвали дівчинку Оюшмінальда

У лютому з криголаму «Челюскін», затиснутого крижаними полями у Чукотському морі, на лід зійшли екіпаж і пасажири. Невдовзі судно під натиском криги тріснуло і потонуло. Але люди не здалися стихії, не піддалися розпачу, не втратили надії на порятунок. І допомога прийшла. Три групи літаків по черзі сідали на крижаному аеродромі і вивозили потерпілих на велику землю. І це був, справді, подвиг. З вуст співвітчизників не сходили імена відважних  пілотів Анатолія Ляпідевського, Михайла Водоп’янова, Миколи Каманіна та інших. Дівчинку, яка народилася в цьому рейсі, назвали на честь одного з очільників експедиції  Отто Юльєвича Шмідта  – Оюшмінальда  (Оюшмі – від перших літер імені, а далі –від слів «на льодині»).

Але є й інший бік цієї медалі. Дослідники вважають, що «Челюскін» був не один у цьому плаванні. Слідом за ним йшло судно «Пижма». На ньому, як, до речі,й на «Челюскіні», везли з Мурманська до Владивостока арештантів й охоронців. І «Пижма» з усіма пасажирами на борту назавжди знайшла свою могилу у крижаному морі.

1946

*1946-1947 роки – третій масовий голод в Україні.

*5 березня 1946. Виступаючи у Вестмінстерському коледжі у Фултоні (США) Уїнстон Черчилль виголосив історичні слова: «про залізну завісу», яка розділила Європу. Початок «холодної війни».

*1 жовтня у Нюрнберзі завершив роботу Міжнародний воєнний трибунал. 12 воєнних злочинців були засуджені до страти через повішання, троє – до довічного позбавлення волі і ще четверо – на термін від 10 до 20 років. 16 жовтня вранці смертний вирок було виконано. На жаль, це не стало пересторогою для тих, хто виношує нові плани загарбання чужих земель.

1958

*Найгучніший радянський лозунг ХХ століття: «Доженемо і переженемо Америку!»

«Як живете, колгоспники?» – пожартував Хрущов.

«Добре живемо!» – пожартували колгоспники

Період правління Микити Сергійовича запам’ятався непродуманими рішеннями, які від початку були позбавлені шансу на успіх. Одне з таких завдань стосувалося наміру випередити Америку. У травні 1957-го  Хрущов заявив: «У найближчі 10-12 років ми випередимо Сполучені Штати як по абсолютному обсягу виробництва, так і по виробництву на душу населення. А по сільському господарству цього досягнемо значно раніше». Він постановив: до 1960-1961 років обігнати Америку з виробництва м’яса, молока і масла на душу населення. Що тут почалося! Щоб виконати завдання, під ніж пустили частину молочного стада і молодняк, тобто підірвали основу тваринництва країни. Корів і теличок почали масово скуповувати у селян у своїй і сусідніх областях, навіть в інших республіках. Приписки, обман, махінації охопили всю країну. У магазинах не стало молока, м’яса, а потім і хліба. Автор цих рядків пам’ятає, щоб купити буханець хліба, треба було займати чергу ще вдосвіта. А хліб той був вогким, з домішком кукурудзи, гороху і ще чогось.

Тоді з’явився такий анекдот: «Пропагандиста на політзаняттях запитують: ”Коли ми наздоженемо Америку, чи можна буде там залишитися?”

1970

*Країною ширяться антикомуністичні виступи. Опубліковано перший номер самовидавного опозиційного журналу «Український вісник» (редактор – В’ячеслав Чорновіл).

*Тривають переслідування й утиски українських патріотів. 28 листопада у м. Васильків убито правозахисницю, художницю Аллу Горську. За антирадянську агітацію та пропаганду в Україні засуджено 25 осіб.

*У Ташкенті засуджено до трьох років концтаборів одного з лідерів кримськотатарського національного руху Мустафу Джемілєва.

Біль України – Крим…

Мустафа Джемілєв – екс-голова Меджлісу, депутат Верховної Ради України. У минулому він сім разів ставав перед судом, відбув у місцях позбавлення волі 15 років. Під час Кримської кризи підтримав територіальну цілісність України і не визнав референдуму про статус Криму.

За словами Мустафи Джемілєва, є підстави вважати: явка на референдумі в Криму з питання приєднання до Росії склала не 85 відсотків, як було оголошено офіційно, а всього 34,2 відсотка. І це ще не факт, що всі вони проголосували за приєднання Криму до Росії. Відповідно до законодавства, якщо вже виносити питання на референдум, то він має бути проведений у всій державі. «У мене була телефонна розмова з Путіним, – згадує Джемілєв, – він говорив – давайте подивимося, яка буде думка кримського народу. Я йому відповів, що, по-перше, нема такого кримського народу, а, по-друге, ніхто не буде визнавати цей референдум, оскільки його проведення суперечить як нашому внутрішньому законодавству, так і міжнародним нормам. І потім – що це за референдум під дулами автоматів і без будь-яких міжнародних спостерігачів».

…Кримські татари були позбавлені рідної землі ще у травні 1944 року, повернутися до неї їм вдалося лише у 1989 році. Це був нелегкий період облаштування на старому-новому місці. А коли життя почало налагоджуватися, сталася російська агресія. Сьогодні мало не щодня чуємо повідомлення про утиски і гоніння корінних жителів Криму. Але кримські татари не миряться з долею. Їх принцип – принцип ненасильницької боротьби. І попереду у цій боротьбі йдуть нинішній голова Меджелісу Рафат Чубаров, а також Мустафа Джемілєв, проти якого у 1970-му влада влаштувала одне із судилищ.

1982

*Смерть Леоніда Брежнєва. Прихід Юрія Андропова.

*Воєнне становище в Польщі (1981 – 1983).

*Афганська війна (1979 – 1989).

«Саджати, не чекаючи весни»

На посаду Генерального секретаря ЦК КПРС Андропов прийшов із КДБ. Тому у народі на цю подію відгукнулися анекдотом: «Аграрна політика нового генсека – збирати, не очікуючи осені, і саджати, не очікуючи весни. А  на питання, чи піде за ним народ, він відповів: ”Піде, а хто не захоче, піде за Брежнєвим”».

Але сталося так, що через 15 місяців слідом за Брежнєвим пішов сам Андропов. Незважаючи на цей невеликий період, країна запам’ятала його політику «загвинчування гайок»: рейди по кінотеатрах і ресторанах, перукарнях і лазнях, під час яких міліція відловлювала людей, котрі в робочий час займалися особистими справами. Втім, всі визнавали, що розхлябаність досягла критичних масштабів.

Але Андропов не був ні реформатором, ні тим більше демократом, тому кризові процеси в державі поглиблювалися. Величезні витрати на військово-промисловий комплекс, по суті, доконували народне господарство, погіршували матеріальне становище населення.

Тоді виник такий анекдот:

Що буде, якщо в Сахарі побудувати соціалізм?

– Там почнуться перебої з піском…

Попри все чинна влада, як і раніше, пильнувала за дотриманням комуністичної ідеології. Розправи з натхненниками національно-визвольної боротьби були жорстокими. У 1982 році ув’язнили на п’ять років всесвітньо відомого кінорежисера Сергія Параджанова. Каральні процеси пройшли в Івано-Франківську, Львові, Одесі…

Влада ревно стежила й за змінами поза межами СРСР. Саме Андропов у кінці 1979 року був одним із головних ідеологів введення військ в Афганістан, а в 1980-му наполягав на проведенні військової акції в Польщі.

1994

*10 січня Україна відмовилася від ядерної зброї. За домовленістю держав увесь ядерний арсенал колишнього СРСР переходив під контроль Росії. Україна, яка мала третій у світі  після США і Росії ядерний потенціал, добровільно віддала росіянам боєголовки і крилаті ракети, підірвала пускові шахти, а 43 стратегічні  бомбардувальники Ту-160 і Ту-95МС пішли на металолом.

Що сказав Франсуа Міттеран Леоніду Кучмі

5 грудня в Будапешті відбувся саміт ОБСЄ, на якому Україні було дано гарантії безпеки. Про це зобов’язалися Росія, США, Великобританія, Франція і Китай. Але Росія грубо порушила цей договір, захопивши частину території України.

Як потім згадував тодішній Президент України Леонід Кучма, «на цьому саміті до мене підійшов президент Франції Франсуа Міттеран і сказав: «Синок, не вір цьому документу, тебе обмануть». Як у воду дивився.

2006

*14 жовтня Президент України Віктор Ющенко схвалив Указ про заходи з відновлення історичної справедливості.

* 28 листопада Верховна Рада визнала голодомор 1932-1933 років геноцидом проти українського народу.

*У червні збірна України з футболу під керівництвом Олега Блохіна досягла найбільшої висоти в своїй історії, вийшовши до ¼ фіналу Чемпіонату світу в Німеччині. В ¼ наша команда поступилася Італії, майбутньому чемпіону світу.

2018 (деякі міркування)

На жаль, часові паралелі не позбавлені сенсу, бо колишні проблеми українського суспільства безпосередньо стосуються і сьогоднішнього дня. Особливо враховуючи анексію Росією Криму і розпочату нею війну на Донбасі.

Символ 2019-го – Собака: друг і охоронець, улюбленець більшості людей, але не будемо забувати , що пращуром собаки є вовк. Отож, з собакою дружи, а палицю в руках держи.

Актуальним було і є завдання створити Українську державу багатою і сильною, яка б стала в одну шеренгу з найрозвинутішими європейськими країнами. І у нас все вийде. Якщо ми не будемо боятися труднощів, піддаватися на облесливі, але нещирі обіцянки недругів держави, які живуть не десь за високими горами, а тут, серед нас, виявлятимемо стійкість і мужність  у відстоюванні територіальної цілісності держави та єднатися у її розбудові.

Правильно кажуть там же на Сході: «Собаки брешуть, а караван іде».

Мандрував у часі разом з Рябком

Валентин ЩЕГЛЕНКО.

Залиште свій коментар