У чім проблема? Якщо хтось звик ласувати підсмаженим шматочком сала, то хай піде на базар та й купить його собі. Але тітка Одарка отримує невелику пенсію, яка не досягає й двох тисяч гривень, тому не може дозволити собі купувати дорогі продукти. А сало стало рекордсменом у цінових перегонах. За солоне просять під сто гривень за кілограм.
Зросли ціни й на м’ясо. Свинина – за сто гривень. Чи ж багато його накупишся? У багатьох сім’ях м’ясний раціон суттєво обмежують, а у бідних – взагалі змушені від нього відмовлятися.
Чому ж сало з традиційно дешевого продукту перетворилося на дорогий делікатес? Чому «кусаються» ціни на м’ясо?
На ці запитання можна відповісти просто: вартість піднімає інфляція. Так то воно так, але мусимо визнати й інше: тваринницька галузь в Україні переживає стабільне падіння.
Поглянемо на цей процес на прикладі Роздільнянського району. Старожили, певно, пам’ятають, що колись тваринництвом серйозно займалися чи не в кожному колективному господарстві. У нотатках колишнього голови колгоспу імені Леніна, пізніше КСП «Дружба», Олексія Царана, вміщених у книзі Василя Колпакова «100 видатних роздільнянців», читаємо: «У 70-80-і роки минулого століття Роздільнянський район був показовим, одним з найкращих в Одеській області. Зокрема, радгоспи ім. Котовського (с. Степанівка) та імені 50-річчя Великого Жовтня (с. Кучурган) були відомі далеко за межами не тільки області, а й України. Господарства ім. Карла Маркса та «Шлях Ілліча» (сел. Лиманське), Відрядівська птахофабрика (с. Болгарка), радгосп ім. Суворова (с. Щербанка), колгосп «Шляхом Леніна» (с. Буцинівка) мали по 800-1200 робочих місць, славились високими врожаями і виробництвом м’яса. Саме колгосп «Шляхом Леніна», як передовий з вирощування свиней, свого часу відвідав перший секретар ЦК Компартії України Петро Шелест. Передові колгоспи ім. Щербакова (с. Кам’янка) та ім. Ульянова (с. Єреміївка) теж посідали перші місця з усіх показників не лише в районі, а й за межами області. За рахунок цих господарств поповнювався бюджет району, будувалися лікарні, кінотеатри, Будинки культури».
Серед передових було господарство й самого Олексія Царана. Зокрема, за досягнення у тваринництві. У ньому нараховувалося 6000 голів великої рогатої худоби і 450 голів свиней. Тут виробляли три тонни молока за один день.
Сьогодні ті показники важко порівнювати з нинішніми. За даними управління розвитку та інвестицій РДА, станом на початок нинішнього року в усіх сільгосппідприємствах району налічується 1030 голів великої рогатої худоби (а було ж лише в одному 6000), корів – 439, свиней – 1711, овець – 1607 голів.
У районі лише п’ять сільгосппідприємств займаються вирощуванням та розведенням великої рогатої худоби: «ІВА», «Бецилівське», «Роздільнянське»,
ім. О.В. Суворова та «Благо». Якщо в перших чотирьох – череди чималі, то в останньому господарстві – лише дві корови.
Коротко щодо виробництва молока. У 2017 році по всіх сільгосппідприємствах району воно становило 1731 тонну. Надій молока від однієї корови в середньому склав 3943 кілограми, що на 245 одиниць більше проти попереднього року. Найкращих результатів досягли тваринники СТОВ «ІВА» – 4272 кг від однієї корови.
Не вщухають пристрасті щодо закупівлі молока у населення. Цій темі наша газета вмістить окрему публікацію. А поки що скажемо, що жодних заборон на закупівлю домашнього молока немає.
На окрему розмову заслуговує тема свинарства. До зменшення поголів’я свиней призвела африканська чума. Торік в Україні офіційно було зафіксовано 163 спалахи смертельної для цих тварин хвороби. Вірус не оминув жодної області. Найбільше вогнищ – по 36 – в Одеській та Полтавській областях. Саме навалу згубної для свиней інфекції, яка, до речі, безпечна для людей, фахівці називають однією з причин подорожчання м’яса на базарах та в супермаркетах. Окремі ферми «викосив вірус», деякі господарі самі поспіхом відправили тварин на забій, не чекаючи, поки «африканка» добереться й до них. Є й такі, які побоюються брати поросят на відгодівлю. Як відомо, не оминуло це лихо і наш район.
До честі трьох господарств, вони зуміли встояти проти африканської чуми і, дотримуючись суворого санітарного контролю, продовжують вирощувати та розводити свиней. Це СТОВ «Роздільнянське» (121 голова), ПП СГП «Благо» (492) та ДП ДГ ім. О.В. Суворова (1098 голів). Причому, останнє підприємство є племінним репродуктором із вирощування та розведення свиней великої білої породи.
У структурі тваринництва району важливу частку займає вівчарство. Але й ним у районі займаються лише деякі господарства: те ж СТОВ «Роздільнянське» та товариства з обмеженою відповідальністю «Зоря», «Степове» і «Колос». Фахівці особливо відзначають ТОВ «Колос», яке торік збільшило свою отару на 530 голів. Це господарство має намір стати племінним репродуктором з вирощування та розведення овець.
Незважаючи на окремі позитивні моменти, мусимо констатувати: виробництво м’яса в районі зменшилося на 11 тонн проти торішнього і становить 309 тонн.
Подібна тенденція характерна для всього сільського господарства країни.
Тітка Одарка не вникає в ці процеси, а лише бачить м’ясні товари в асортименті та високі ціни на них. Не знає вона й того, що споживання м’яса, на думку фахівців, в Україні на одного середньостатистичного споживача складає від 50 до 60 кілограмів на рік, що на 35-40 відсотків менше від раціональної норми харчування. А якщо зважити на те, що в структурі споживання м’яса майже половину займає птиця, то пересічному українцю ще далеко до повноцінного здорового харчування, не кажучи вже про щоденний раціон пенсіонерів, багатодітних сімей та тих, хто живе на мінімальну зарплату.
Як це нерідко буває, становище рятує населення. На початок цього року люди утримували 3380 голів великої рогатої худоби, 2255 корів, 2345 свиней, 3756 голів овець. У порівнянні з минулим роком, корів збільшилося на
48 голів. Не випадково власну корівку селяни у всі часи називають годувальницею. Правда, з відомих причин суттєво зменшилося поголів’я великої рогатої худоби, свиней (більш ніж на дві тисячі), а ще скоротилося поголів’я домашніх овець.
Спасибі, звичайно, населенню, але й держава не полишає завдання якнайшвидше відродити тваринництво як стратегічно важливу галузь. У рамках Державного бюджету на цей рік, 7 лютого Кабінет Міністрів України схвалив програми підтримки аграрного сектора за ключовими напрямами. Прем’єр-міністр Володимир Гройсман зазначив, що ключовими напрямами будуть підтримка тваринництва, зокрема, створення нових комплексів та збільшення поголів’я, цільова підтримка фермерів, а також стимулювання підприємств сільськогосподарського машинобудування задля збереження та нарощування кількості робочих місць у цій сфері й забезпечення аграріїв якісною технікою вітчизняного виробництва.
Зокрема, передбачається компенсація 25 відсотків вартості придбання нової сільгосптехніки та обладнання українського виробництва; компенсація частин тіла кредиту, залученого на будівництво тваринницьких комплексів, що формує ефективну ставку на рівні трьох відсотків відшкодування вартості введення в експлуатацію тваринницьких комплексів, збудованих за власний кошт інвестора, а також здешевлення до трьох відсотків позик для проектів, що реалізуються у сфері аквакультури, вівчарства, козівництва тощо; здешевлення утримання великої рогатої худоби молочного напряму на агропідприємствах із розрахунку 1500 гривень за голову на рік; здешевлення утримання молодняку (до 1 року), що утримується в господарствах громадян, із розрахунку 2,5 тисячі гривень за голову на рік.
Розширено доступ до фінансових ресурсів малим та середнім фермерським господарствам, яким передбачено відшкодувати 100 відсотків вартості закупленого українського насіння, 90 відсотків вартості дорадчих послуг. Ця категорія теж отримує доступ до дешевого кредитного ресурсу, а також користується преференцією при купівлі української сільгосптехніки – їй компенсується 40 відсотків її вартості.
Передбачено здешевлення на 80 відсотків вартості посадкового матеріалу у садівництві та ягідництві.
У рамках підтримки та розвитку сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів держава співфінансуватиме проекти, які реалізуються ними у тваринництві, садівництві, будівництві овоче- та фруктосховищ, беручи на себе 70 відсотків витрат на придбання нового обладнання для них.
Загальна сума підтримки аграрного сектора становитиме
6,3 мільярда гривень, левова частина яких, а саме 4 мільярди, направлена саме на покращання ситуації у тваринництві.
«Головне, – сказав Володимир Гройсман, – щоб до кінця 2018 року у нас були максимально збільшені фонди і поголів’я, а ринок насичений власною якісною продукцією».
Чи не найпершою на нові бюджетні програми відреагувала Асоціація тваринників України, яка висловила уряду щиру вдячність за безпрецедентну підтримку галузі, а також висловила пропозиції щодо максимального врахування реальних запитів та потреб аграрних господарств.
Все це переконливо свідчить про те, що один з пріоритетів бюджетної політики був, є і лишається аграрний сектор. І в його потягу чільне місце займають мале і середнє підприємство, здатне наповнити внутрішній ринок і підсилити експортні можливості великих господарств. Зрештою, все це робиться для задоволення потреб пересічного споживача, в тому числі й тітки Одарки, про яку ми згадали на початку.
Валентин ЩЕГЛЕНКО.
Фото з Інтернету.
