Пам’ять, що живе в серцях: Олена Удут отримала посмертну нагороду сина

У Києві на березі Дніпра відбулася церемонія вшанування морських піхотинців. Серед відзначених посмертно — молодший сержант Сергій Сергійович Удут із Роздільної. Його матері, Олені Удут, передали «Лицарський хрест бойового братерства морської піхоти України» — відзнаку Спілки морських піхотинців України.

Для пані Олени ця поїздка стала також зустріччю з людьми, які служили поруч із сином, знали його на війні та зберігають власні спогади про нього.

Церемонія проходила біля пам’ятного каменя, закладеного на місці майбутнього пам’ятника загиблим і померлим морським піхотинцям. За словами Олени Удут, тут традиційно збирається морпіхівська спільнота. Цього разу через постійні повітряні тривоги захід довелося провести стисло. Загалом «Лицарським хрестом» відзначили чотирьох морських піхотинців.

На березі зібралися чинні військовослужбовці, звільнені зі служби та ті, хто повернувся з полону. Серед присутніх були Сергієві побратими й командири, які приїхали з Чернігова. Дізнавшись, що на нагородженні буде його мама, вони захотіли особисто зустрітися з нею.

«Вони приїхали спеціально, щоб побачити мене, подякувати за своє врятоване життя і розповісти, яким був Сергій», — поділилася Олена Удут.

Про цю зустріч матері важко говорити без сліз. Спогади побратимів — це можливість почути про сина від тих, хто пройшов поруч із ним випробування війною. Їхні слова зберігають пам’ять про його вчинки та про те, що він означав для інших.

Під час вшанування присутні поклали квіти до пам’ятного місця. Звучали удари дзвона. Особливо щемливою, за словами пані Олени, була традиція опускання вінків на воду: морські піхотинці зайшли у Дніпро, стали на коліно й відпустили вінки на згадку про всіх загиблих і померлих побратимів.

Про долю Сергія Удута наша редакція розповідала неодноразово. Морський піхотинець потрапив у полон у Маріуполі. Його мама довго чекала на повернення, шукала, сподівалася на зустріч. Сергій повернувся додому, але приблизно через десять місяців його життя обірвалося.

Для родини та всієї Роздільнянської громади його смерть стала непоправною втратою. Особливо болісною — для матері, яка дочекалася сина з полону, але мала так мало часу поруч із ним після повернення.

Попри пережите, Олена Удут продовжує волонтерську роботу: допомагає людям, долучається до евакуацій та гуманітарної підтримки, співпрацює з українськими й іноземними волонтерами.

Тепер серед пам’ятних речей Сергія буде і «Лицарський хрест» — свідчення шани морпіхівського братерства. Поруч із цією відзнакою залишаться слова людей, які приїхали до його матері, щоб розповісти про сина й подякувати за врятоване життя.

Світла пам’ять Сергію Удуту та всім загиблим і померлим захисникам України.

Залиште свій коментар