ПОМ’ЯНЕМО20 жовтня минає 8 років від дня смерті нашого любого синочка, онука, брата, племінника
БОЛГАРОВАМиколи Миколайовича.
Ні… Не знайти ні в чому нам утіхи,
Терзає біль, як дикий злобний звір,
І переслідують, як тіні, сумніви тяжкі,
В душі росте протест: не вір, не вір…
Не вірим серцем і не хочемо повірить,
Що ти пішов, наш рідний, назавжди.
Цей смуток нам ні з чим не порівняти,
Світ без тебе, рідний, спорожнів.
Тижні летять, за ними – місяці,
А пам’ять ні на краплю не тьмяніє,
І котиться доріжкою сльоза,
Й душа згорьована німіє.
Поки ми живі, пам’ятати будемо тебе,
Твій образ збережемо в серці
Як частинку рідного тебе.
Просимо усіх, хто знав і пам’ятає нашого Миколу, пом’янути його добрим словом і тихою молитвою.
Вічно сумуючі батьки, бабуся, брат, сестра, тітка