Олександра Зубарєва з Роздільної добре знають як одного з найактивніших волонтерів громади. З 2014 року він регулярно вирушає туди, де найгарячіше і де найбільше чекають на підтримку — до наших захисників та цивільних, які залишаються у прифронтових населених пунктах.
За роки волонтерської діяльності його автомобіль побував у багатьох куточках України — на сході, півдні, півночі. А вантажі бувають найрізноманітнішими: продукти харчування, одяг, медикаменти, засоби гігієни, господарські товари та все те, чого потребують люди, які опинилися поруч із війною.
Та серед усіх вантажів є речі, які мають особливе значення. Не тому, що вони дорогі чи рідкісні, а тому, що несуть із собою частинку мирного життя.
Саме такими стали кавуни, які цього серпня Олександр Зубарєв двічі доставляв нашим захисникам.
І тут починається ще одна історія — історія ветерана російсько-української війни Миколи Троцького з Роздільнянщини.
Кавуни, вирощені ветераном
Кілька місяців тому ми вже розповідали читачам про Миколу Троцького, який після повернення з фронту вирішив розвивати власну справу вдома — на рідній землі. Сьогодні його господарство займає близько чотирьох гектарів. Тут вирощують ранні, середні та пізні сорти кавунів, а в перспективі планують розширювати асортимент овочевих культур.
Перший сезон для фермера став справжнім випробуванням. Морози, сильні вітри, буревії, проблеми з плівкою та системою крапельного поливу, хвороби рослин і шкідники — усе це довелося долати практично з нуля.
Але Микола не здався. І результат його праці вже побачили не лише мешканці Роздільної, які купують місцеві кавуни, а й українські воїни далеко від дому.
ВІДЕО ТУТ
Частина вирощеного врожаю вирушила туди, де особливо цінують будь-яку можливість відчути смак мирного життя.
Саме кавуни Миколи Троцького Олександр Зубарєв доставив нашим захисникам у своїх серпневих волонтерських поїздках.
Смак літа — для тих, хто боронить Україну
Здавалося б, що особливого у звичайному кавуні? У мирному житті ми купуємо його на ринку чи в магазині, їмо всією родиною, пригощаємо дітей.
Але на передовій шматочок соковитого кавуна може стати набагато більшим, ніж просто частування.
Це — смак літа. Смак дитинства. Нагадування про рідну домівку, родину, мирні дні, коли найбільшою проблемою було вибрати найсолодший кавун.
Саме тому такі, на перший погляд, прості речі мають неабияку силу. Вони нагадують нашим воїнам: про них пам’ятають, їх чекають, їх підтримують.
І особливо символічно, що до захисників кавуни приїхали саме з рідної Роздільнянщини — вирощені руками ветерана, який після фронту повернувся до мирної праці, та доставлені волонтером, який уже понад десять років допомагає військовим.
Коли допомога об’єднує
Історії Миколи Троцького та Олександра Зубарєва різні, але в них є багато спільного.
Микола після служби вирішив працювати на рідній землі, розвивати власне господарство і створювати робочі місця для своїх побратимів.
Олександр уже багато років допомагає тим, хто залишається на війні. У його волонтерських поїздках його часто супроводжує дружина Любов. Поруч — багатодітна родина, яка підтримує батька у добрих справах, брати й сестри — християни віри євангельської, а також небайдужі мешканці громади.
Так формується своєрідний ланцюжок добра.
І за цим простим на перший погляд маршрутом стоїть велика спільна справа.
Не лише кавуни
Звичайно, волонтерські поїздки Олександра Зубарєва не обмежуються сезонними гостинцями. Щоразу він збирає те, що потрібно військовим і цивільним: продукти, одяг, медикаменти, господарські товари та іншу гуманітарну допомогу.
