У місті Роздільна сьогодні відбулася зворушлива та водночас знакова подія — у стінах Роздільнянської багатопрофільної лікарні урочисто відкрили меморіальну дошку лікарю-хірургу, військовому медику Олександру Полякіну, який віддав своє життя, рятуючи інших.
На церемонію зібралися представники керівництва медичного закладу, міської ради, районної державної адміністрації, колеги, друзі та близькі. Присутні згадували Олександра Полякіна як високопрофесійного лікаря, надійного колегу і мужню людину, для якої служіння людям було справжнім покликанням.
Після початку повномасштабного вторгнення він по черзі працював у зоні бойових дій та в рідній лікарні: по два місяці ніс службу на медичній евакуації у гарячих точках, а потім повертався до Роздільної — лікувати цивільних пацієнтів. Такий ритм став для нього нормою — без гучних слів, але з максимальною віддачею.
Подвиг лікаря був відзначений на державному рівні. Згідно з указом Президента України Володимир Зеленський, 26 липня 2024 року Олександра Полякіна нагородили медаллю «За врятоване життя» — за значний особистий внесок у розвиток системи охорони здоров’я, надання кваліфікованої медичної допомоги та порятунок людей в умовах воєнного стану.
Влітку 2025 року лікар отримав тяжке поранення у місці тимчасової дислокації одного з медичних підрозділів. Спочатку його евакуювали до медзакладу в Запоріжжя, а згодом — до київської клінічної лікарні Феофанія. Медики боролися за його життя до останнього, однак серце відважного лікаря не витримало.
Право відкрити меморіальну дошку надали директору лікарні Вадиму Гудимі та дружині Олександра — Олені. Після відкриття присутні поклали квіти до пам’ятного знака та вшанували пам’ять лікаря хвилиною мовчання.
У виступах звучали слова вдячності та глибокої поваги. Колеги наголошували, що Олександр Полякін був не лише талановитим хірургом, а й людиною великої душі — спокійним, відповідальним, готовим прийти на допомогу у найскладніший момент. На його рахунку — багато врятованих життів військових і цивільних.
Відкриття меморіальної дошки — це знак пам’яті та вдячності лікарю-Герою, який до останнього подиху залишався вірним професії та обов’язку. Його ім’я назавжди залишиться в історії лікарні та громади.
