15 травня – Міжнародний день сім’ї

Неможливо уявити людську цивілізацію без такого явища, як сім’я. Саме в цьому осередку суспільства формується особистість кожної людини, а також зберігається традиція спадкоємності поколінь. В різних країнах чи національних спільнотах сім’ї можуть мати різні форми, які виражають різноманіття індивідуальних вподобань і соціальних умов.  Але для того, щоб досконало функціонувати, сім’я потребує захисту й допомоги. Тому в більшості держав постійно діють спеціальні програми, спрямовані  на благополуччя й стабільність сімей. Багато зусиль в цьому напрямку докладає й ООН, і саме завдяки цій організації існує Міжнародний день сім’ї (International Day of Families), який відзначається щороку 15 травня.

Як виникла ідея святкування Міжнародного дня сім’ї?

Сім’я традиційно являє собою систему  відносин між чоловіком і жінкою та батьками й дітьми, засновану на шлюбі чи кровній спорідненості. Також характерними ознаками сім’ї є відокремлене місце проживання та спільний бюджет.

Звісно, людські сім’ї не одразу набули такого вигляду — первісні люди жили групами з кількох десятків дорослих осіб, які мали між собою безладні статеві зв’язки. Згодом сім’ї стали утворюватися на основі так званого групового шлюбу, тобто шлюбних відносин між представниками одного покоління, незалежно від їхньої кровної спорідненості. Коли в людей з’явилися табу на статеві зв’язки всередині одного роду, груповий шлюб став характерним для представників одного покоління, але різних родів — наприклад, групи сестер з одного роду та групи братів з іншого.  В рамках таких груп часто  складалися вибіркові стійкі відносини одного чоловіка з однією жінкою, що зрештою призвело до нової, парної форми шлюбу.

Моделі сім’ї давніх цивілізацій

Давні цивілізації, залежно від рівня їхнього розвитку, мали різні моделі сім’ї. Наприклад, в Давньому Єгипті чоловік та жінка одружувалися на основі спеціального договору, при цьому дружина мала рівні права з чоловіком. За наявності кількох дружин головною господинею в домі вважалася та, яка була першою.

В Давній Месопотамії правила сімейного життя визначалися Законами Хаммурапі. Дружина мала бути вірною, а чоловік — забезпечувати її засобами до існування. За зраду жінок карали на смерть або виганяли з дому. Голова родини мав незаперечні права на дітей, за потреби міг продати їх чи віддати за борги.

В патріархальних сім’ях Індії чоловіки теж користувалися безмежною владою над дружинами й дітьми, повторні шлюби для жінок після смерті чоловіків заборонялися, навіть склалася традиція спалювання вдови на похороні чоловіка.

Київська Русь

Слов’яни Київської Русі мали більш демократичні сімейні правила — наприклад, вже за Ярослава Мудрого було заборонено одружувати людей проти їхньої волі. Хоч влада батьків над дітьми проголошувалася як абсолютна, насправді вона не була такою суворою, тому в разі вирішення життєво важливих питань дітям зазвичай залишали право вибору. Після утвердження християнства сімейне право стало регулюватися законами, запозиченими з Візантії. Було встановлено мінімальний вік для вступу в шлюб — 15 років для юнаків і 13 років для дівчат, також церква вимагала їхньої взаємної згоди. В заможні сім’ї для дітей запрошували вчителів-священників, від батьків дітям передавалися спадкові знання та ремесла.

В українській сім’ї жінці відводилася важлива роль — вона могла брати участь у всіх значущих справах та рішеннях, а в разі смерті чоловіка саме дружина ставала головою родини, передаючи господарство старшому синові лише в дуже похилому віці. Діти в сім’ї мали певні обов’язки й права відповідно до віку — наприклад, хлопчикам до 10 років довіряли пасти худобу, а з 13-річного віку вони вже мали працювати в господарстві нарівні з батьком.

Сучасні сім’ї

Сучасним сім’ям, незалежно від країни проживання, доводиться вирішувати багато проблем — матеріальних, побутових, житлових, а також тих, що стосуються особистих взаємин. Приділяти більше уваги викликам, які постають перед сім’ями, на міжнародному рівні почали в 1980-х роках. В 1983 році Комісія соціального розвитку ООН звернулася до Генерального секретаря організації щодо необхідності підвищити обізнаність громадськості про потреби й труднощі сімей, а також про ефективні способи задоволення цих потреб.

В 1985 році Генеральна Асамблея ООН включила в порядок денний своєї сесії пункт «Сім’я в процесі розвитку» й запропонувала всім державам-членам організації протягом найближчого часу висловлювати свої коментарі й пропозиції щодо проголошення року сім’ї. В результаті резолюцією від 9 грудня 1989 року Генасамблея ООН проголосила 1994 рік Міжнародним роком сім’ї для проведення відповідних заходів на місцевому, регіональному й національному рівнях.

В 1993 році з метою розширення знань широких верств населення щодо проблем, з якими стикаються сім’ї в різних країнах, та впливу на них соціальних, економічних і демографічних факторів, Генасамблея ООН проголосила 15 травня Міжнародним днем сім’ї.

Залиште свій коментар