18 квітня минає рік, як поповнив лави Небесного війська, захищаючи рідну землю від ворога, дорогий наш син, брат, дядько, коханий
КОЗІК Олександр Олександрович
(8.04.1982 р.-18.04.2024 р.)
🥀А ти на небо зовсім рано полетів,
В обійми Бога, що прийняв тебе до себе.
Розлуки з рідними ти не чекав і не хотів,
Залишив біль і смуток, що без тебе…
🥀Спи, наш янголе, спокійно і солодко.
Вічність прийняла тебе у свої руки.
Ти гідно тримався і стійко
Пережив ці пекельні муки.
🙏Просимо усіх, хто знав і пам’ятає дорогу нам людину, згадати Олександра добрим словом і тихою молитвою.
💔З вічним сумом батько, сестра з чоловіком, племінники, кохана дівчина Анна.
