12 березня минає рік, як поповнив лави Небесного війська, захищаючи рідну землю від ворога, наш дорогий, любий чоловік, батько
СТОЯНОВ Владислав Степанович
(20.12.1991 р. – 12.03.2024 р.).
🥀Я так багато не сказала,
Ти так багато не почув…
Тебе єдиного землі віддавала,
Цілуючи холодную труну…
Йшли люди. Рідні. Чужі…
На коліна падали. Несли квіти,
Обличчя заплакані… Сумні…
Знали, не повернешся звідти…
Ти пішов туди, де сонце
Прокидається в новому дні…
А я, любий, вірити не хочу,
Що лиш промінчиком
Всміхнешся ти землі…
Захищаючи нас, загинув,
Пішов, як Герой України!
🥀Скажи, на кого ти сім’ю покинув
Серед руїн жахливої війни…
Моя молитва була слабка
В момент, коли ти відлітав…
Втримати на землі тебе я не змогла…
І ти пішов… До небесних лав…
Ти серця мого вічний стук…
Без тебе в самотності заблукала…
Ти так багато не почув…
Я так багато не сказала…
💔Вічно сумуючі дружина, діти, близькі
