Нещодавно редакція, спільно з головою громадської організації «Громада Роздільнянщини» Володимиром Василенком, завітала до 3-Г класу «Незламних» Роздільнянського міського ліцею №2. Цей клас по праву можна назвати осередком патріотичного виховання, адже його очолює класна керівничка Катерина Резніченко — педагог з великим серцем та незламним духом. Ще з 2014 року вона активно займається волонтерською діяльністю, спрямованою на підтримку захисників України. До цієї благородної справи Катерина Резніченко долучила й своїх учнів, виховуючи їх на прикладі справжньої відданості Батьківщині.
Під час зустрічі учні поділилися з гостями своїми думками, розповіли про те, як вони долучаються до нашої допомоги захисникам і що для них означає бути патріотом. А Володимир Василенко розповів як зароджувався волонтерський рух на Роздільнянщині.
– У 2014-му році розпочалася війна. Росія напала на Україну. Почав набирати обертів волонтерський рух з підтримки Збройних Сил України. Люди, свідомі українці, патріоти створили добровольчі загони, які потім перетворилися на бригади та інші формування. Не було ні зброї, ні одягу, ні взуття, ні що їсти й пити. І ми тоді тут, у Роздільній, об’єдналися і почали збирати кошти та допомагати нашим військовим. Вже після повномасштабного вторгнення потрібні були дрони та інше сучасне обладнання, щоб знищувати ворога. Як на мене, Україна – перша, мабуть країна, не тільки в Європі, а й у світі, де волонтерський рух був спрямований на збереження своєї держави, своєї України, своєї нації. І робота вашої групи «Незламні» – тому підтвердження», – звертаючись у вступному слові, зазначив Володимир Василенко.
Про те, як виникла ідея створення групи «Незламні», чим дітки займаються і як допомагають Силам Оборони України, розповіла Катерина Резніченко.
– Для мене особисто війна почалася в 2014 році. Я пам’ятаю, як Володимир Василенко згуртовував навколо себе людей. Мені це дуже подобалось, я захоплювалася ними. І з радістю приєдналась до цього волонтерського руху, допомагаючи всім, чим могла. А в 2022 році, в перший день повномасштабного вторгнення, ми своїх дітей з братами відправили в село до мами. А два моїх рідних старших брати пішли у військкомат. Старший брат з першого дня став військовим, а молодшого не взяли (через стан здоров’я), але зараз він вже теж у війську. Я теж не могла всидіти на місці і разом зі своєю, вже, на жаль, покійною, невісткою організовували гарячі обіди для волонтерів, які працювали в нашому палаці культури, бо дівчата там теж і днювали, і ночували. Ми варили борщ, суп, носили їм, годували, тобто всі працювали на Перемогу. Згодом, вже за підтримки батьків, почали волонтерити класом. Починалося все з малюнків для військових, плели їм носочки, сердечки тощо. І ось так ми стали вже такими дорослими волонтерами.
Сьогодні клас Катерини Резніченко бере активну участь у благодійних ярмарках, більшість з яких організовують самотужки. Хтось з дітей малює, хтось робить різні вироби власноруч, хтось виготовляє смаколики з батьками, а хтось бере до рук гітару і починає грати. На зібрані кошти закуповують все необхідне для військових за їх запитами, готують пакунки вдячності дітям військових до дня Святого Миколая і матерям військових до Дня матері.
– Найбільшу суму, яку ми зібрали – 22 тис. грн, передали батькові нашої однокласниці Софійки, який проходив службу на Запорізькому напрямку. Вони збирали тоді кошти на авто. Ми вийшли абсолютно всім класом, і батьки були, і бабусі, і дідусі. Навіть мами мого попереднього класу долучились. Це була найбільша сума. А так ми різні суми збираємо, і хлопці нам віддячують подарунками.
Як відзначила директорка Роздільнянського міського ліцею № 2 Лідія Букреєва, навчальний заклад дотичний до такої загальнодержавної великої святої справи. Багато вчителів волонтерять, здають кров, збирають кошти, смаколики та передають захисникам на лінію зіткнення з ворогом.
– Нещодавно відправили чотири величезних маскувальних сітки на передову, там проходять службу безпосередньо батьки наших дітей, де наші випускники захищають рідний край. Кожної перерви їх плетуть діти, ми замовляємо тканинуі нарізаємо смужечки. Тож наближаємо Перемогу разом.
Не могла не згадати пані Катерина про мати трьох дітей Світлану Василькован, яка завжди придумує цікаві заходи, щоб залучити якомога більше грошей. Вона і плете, і в’яже. Зараз активно займається виготовленням ляльок, розмальовує гільзи, потім все це виставляють на продаж під час ярмарку.
– У нас є багато, як ми їх називаємо, «підопічних». Це мої колишні учні, найперший мій клас, батьки наших учнів. Звісно, це мої брати і вже знайомі знайомих. Це наша команда, їм щось треба, і ми швидко-швидко придумуємо, що ж ми можемо зробити, щоб дістати ці гроші і допомогти. Намагаємось оперативно це зробити, бо на фронті кожна секунда на рахунку.
Підсумовуючи нашу зустріч, Володимир Василенко висловив слова вдячності класній керівничці Катерині Резніченко за виховання дітей: «Дуже потужні, гарні дітки, які займаються дуже великою справою, вони такі згуртовані, поруч з ними батьки. І створений на базі класу музей, де зібрані подарунки військових, просто вразив. От побільше б у наших школах було таких класів, і тоді майбутнє України, без всіляких сумнів, буде дуже щасливим і світлим. Хочу подякувати всім діткам, батькам, які дотичні до виховання».
Позитивні враження та гарний настрій залишив після себе візит до групи «Незламних». Атмосфера була наповнена гордістю, теплом та взаємною підтримкою. Завершилася зустріч символічно та урочисто: усі разом заспівали Державний Гімн України, продемонструвавши єдність і незламність духу. З такими патріотами Перемога обов’язково буде за нами!
Наталія Буковська
