Трагічний випадок
Недавно Роздільну сколихнула страшна звістка: з вікна квартири на дев’ятому поверсі будинку, розташованому на вулиці Котовського, випав юнак, учень 10-го класу. Медики, які оперативно прибули на місце трагедії, вже нічим не змогли допомогти нещасному і констатували смерть. В очікуванні поліції бездиханне тіло пролежало ще деякий час на місці падіння і багато хто встиг подивитися на моторошне видовище.
По місту поповзли чутки, мовляв, хлопець міг стати жертвою «Синього кита» – онлайн-гри, в яку втягуються підлітки, схильні до депресії та суїциду. Так званий куратор, якого складно ідентифікувати через електронні засоби, встановлює з охочим зіграти контакт і по черзі щодня задає йому 50 завдань. Відмовлятися від їх виконання не можна. Все слід тримати в таємниці. Нехтування правилами загрожує вбивством батьків. Починається гра з невинних на перший погляд завдань, скажімо, намалювати кита. Але з кожним днем завдання ускладнюються і стають шкідливими, типу – зробити надріз на руці чи цілий день дивитися страшні відео, що, по суті, зомбує нетривку психіку підлітка. У цей вік, коли організм лише формується, діти легко піддаються чужому впливу, а через відсутність життєвого досвіду не в стані адекватно передбачати наслідки власних дій. Завершується гра вимогою стрибнути з багатоповерхівки…
Щоб підтвердити або спростувати причину випадку на вулиці Котовського, ми звернулися до начальника Роздільнянського районного відділу поліції ГУНП України в Одеській області полковника поліції Олега Кашперука. Ось що він повідомив:
– Наші працівники перевіряють версії, які могли б передувати самогубству підлітка. Зокрема, й ті, що стосуються і сімейного, і шкільного середовища. Але одне вже можна сказати твердо: версія щодо “Синього кита” не знайшла жодного підтвердження. Цей висновок ми зробили у взаємодії з кіберполіцією, зайшовши на електронну сторінку, яка нас цікавила.
Щодо інших версій, то ніяких додаткових коментарів, поки йде слідство, дати не можу.
– Спасибі.
Ризики, які підстерігають підлітків
Отже, «Синій кит» оминув Роздільну. Однак, якими б обставинами не була викликана смерть, вона завжди породжує відчай і сум з приводу вічної розлуки, усвідомлення неможливості повернення рідної душі. Тому в цій статті ми хочемо застерегти батьків: сьогодні, крім «синього кита», на дітей чатують чимало небезпечних ризиків, про які треба знати і відповідно реагувати.
Нічим, наприклад, не краща від «Синього кита» гра під назвою «Біжи або помри», умови якої вимагають від підлітка чинити безглузду спробу перетнути дорогу перед автомобілем, що рухається. Причому, смертельно небезпечну затію слід зняти на відео.
З’явилася й ще одна напасть, що отримала назву «Буллінг» (цькування). Буллери – особи, які, ігноруючи соціальні норми та правила з презирством ставляться до слабких і піднімають свій авторитет за рахунок приниження інших, хто не може дати адекватної відсічі. Для них акти цькування – спосіб розваги, своєрідне шоу.
Як це не сумно констатувати, серед школярів більшає бійок на очах глядацької аудиторії та з обов’язковими зйомками.
Факти такого роду реєструються по всій Україні. На пам’яті випадок у Чернігові, де троє хуліганок побили двох своїх ровесниць. Потерпілим завдавали ударів по голові та грудях, підпалювали волосся. На це огидне дійство прийшло подивитися з півсотні підлітків. Вони аплодували екзекуторам і знімали бійку на камери. Страшно не те, що дивилися, а те, що не розборонили…
Жахлива розправа сталася в Іванкові Київської області, де троє хуліганів виманили з дому 10-річного інваліда, завели його до закинутої будівлі, побили і мерзенно, цинічно познущалися, знявши подробиці на мобільні телефони. Хулігани, віком 16 і 14 років, були арештовані, третій, 13-річний, поки що уникнув цієї участі.
У Бердянську двоє старшокласників побили двох молодших учнів. За бійкою спостерігали інші школярі, які теж зафіксували все на відео та виклали в мережу Інтернет. Судячи з позакадрових коментарів, дехто з глядачів підбадьорював учасників сутички, як на змаганні.
Принагідно зазначимо, що не тільки бійка, а й будь-який поштовх чи підніжка, скажімо, на перерві чи у позаурочний час, можуть призвести до непередбачуваних наслідків. Підтвердження цьому – випадок у Старонекрасівській школі Ізмаїльського району. Там у коридорі зіштовхнулися двоє хлопців, та так, що обидва попадали. Один ударився головою і через дві години помер. Бригада швидкої допомоги робила все, аби врятувати хлопцю життя, але безрезультатно.
«Стрілка» в закинутій будівлі
У декого може скластися враження, що ці випадки Роздільної не стосуються, вони сталися у віддалених районах і нам нема чого непокоїтися. Але це не так. Недавно прикрий випадок стався і в нашому місті. Двоє семикласників НВК (школа-гімназія) № 1 м. Роздільна чогось між собою не поділили і один обізвав другого нечемними словами. Ображений поскаржився старшому брату. Вирішили з’ясувати відносини. За лексикою бувальців у закинутій будівлі «забили стрілку», визначили «рефері», зібрали глядачів… Про бійку дорослі, можливо, і не довідалися б, якби одна зі школярок не зняла її на відео, а друга не виклала в Інтернет з коментарем: «Що це за бійка, коли крові нема…»
Перша гімназія по праву вважається одним з кращих освітніх закладів у районі, і цей випадок швидше за все виняток. Ось що розповів нам директор гімназії Василь Степанович Плохотнюк:
– У своїй виховній роботі, – сказав він, – ми приділяємо постійну увагу прищепленню учням правил моральної поведінки, знайомимо підлітків з правовими вимогами та об’єктивною потребою їх дотримання. Запрошуємо у школу й працівників правоохоронних органів, які також проводять бесіди з учнями на ці теми. Крім того, ми практикуємо й спільні рейди за участю представників адміністрації школи, батьківського комітету, правоохоронців, під час яких знайомимося з побутом і дозвіллям наших вихованців.
26 квітня скликали загальношкільні батьківські збори, на яких я ознайомив присутніх з резонансними випадками конфліктних ситуацій серед підлітків та їх наслідками. У всіх класах на цю тему провели профілактичні бесіди. Неослабну увагу надаємо заняттям у гуртках і секціях.
Водночас хочу нагадати, що формування особистості відбувається не лише в школі, а й у сім’ї. Одна повчальна історія розповідає про те, як молоді батьки, прагнучи правильно виховати свого первістка, вирішили проконсультуватися з мудрецем «Скільки вашій дитині? – запитав він. «Всього два місяці!», – відповіли батьки, пишаючись своєю далекоглядністю. «Цілих два місяці!», – вигукнув мудрець, перш ніж дати відповідь і покартав батьків за запізнення.
Важливо приділяти дитині належну увагу з перших днів і до змужніння. У світлі негативної новини, яка сталася з нашими семикласниками, я настійно раджу батькам контролювати інформаційні засоби дітей – комп’ютери, смартфони, мобільні телефони і знати, з ким вони спілкуються.
Електронні засоби мають сприяти дитині, крім спілкування, у навчанні, збагаченні інтелекту. Але трапляється, що вони відіграють й негативну роль, поширюючи небажані ігри.
Якось з райлікарні шкільну медсестру попросили надати інформацію про те, чи є в нас ознаки причетності учнів до «синього кита» – порізи, синці, татуювання… Але ж школа немає юридичних підстав на подібні перевірки. Це можна зробити лише спільно з батьками, а після цього знову ж таки лише разом з ними запобігати негативним явищам.
Як на мене, то це проблема державної ваги, адже мова йде про дітей – наше майбутнє. Тому її розв’язання потребує уваги всього суспільства: і освітніх, і правоохоронних, і соціальних структур. Я не відкрию великого секрету, коли скажу, що є батьки, котрі не мають постійного місця роботи, потрапили в алкогольну залежність… У таких сім’ях жити непросто. Працівники нашої їдальні не раз помічали, як після харчування початкових класів туди навідуються голодні підлітки, щоб поживитися тим, що залишилося на столах…
Виступаючи на батьківських зборах, я навів рекомендації юриста-кримінолога Ганни Маляр,одна з яких полягає в тому, що дітям слід пояснити: звернутися по допомогу – це не соромно. Якщо конфлікт вже стався, то батькам не слід самочинно розбиратися, хто правий, а хто винен. Робити це слід лише за участі адміністрації школи і вчителів. Так буде й об’єктивніше, і корисніше.
Візьміть на замітку
Кримінальна відповідальність дітей настає з 16 років, але за особливо важкі злочини передбачена з 14-ти років. Дитина може піти під суд і в 11 літ з направленням до спеціального навчально-виховного закладу на термін до трьох років. Ось і зважте, що для дітей краще: колонії та тюрми чи освіта, успішна реалізація самого себе?
Якщо діти не досягли віку для притягнення до адміністративної відповідальності, залучаються до відповідальності їхні батьки.
Хай припливають дельфіни
Є ще один резерв у боротьбі з агресивністю підлітків. Це самі підлітки, які усвідомлюють всю шкідливість новітніх злочинних віянь. Вони називають себе дельфінами і намагаються відвернути ровесників від участі у фатальних іграх чи небезпечних збіговиськах.
Один із семикласників зізнався, що аж ніяк не розділяє захоплення тими іграми, які викликали в суспільстві резонанс. “Я кажу хлопцям, – розповів він, – облиште думати про ці дурниці. Чи знає той, хто потрапив на фатальний гачок, як у разі смерті буде побиватися його мама?! А яким горем твоя кончина обійдеться для всіх рідних і друзів?”
…Щодня діти йдуть зі школи. Вони усміхаються, весело щебечуть і радіють життю. Страшно уявити, що може трапитись по-іншому.
Наталя БУКОВСЬКА.
Валентин ЩЕГЛЕНКО.
