Нещодавно редакція оголосила конкурс на кращий весняний пейзаж, зроблений у цьому році на території нашого району. Так сталося, що і наш кореспондент гарної весняної днини випадково натрапив на пейзаж, але його не можна назвати приємним – там природа не оживає після зими, там вона вмирає, вмирає не на сезон, а навіки.
Проїжджаючи повз один із хвойних лісів Роздільнянщини, наш кореспондент став свідком страшної картини. Вже з дороги виднілася велика прогалина у лісі. Підійшовши ближче, ми побачили цілий рядок пеньків від сосен, навколо кілька «залишків» від акації, яка дивом «закралася» у колись густий хвойний ліс. Ці дерева ще не так давно були живими, турбувалися про наші легені та прикрашали нашу маленьку батьківщину…
І коли заходить мова про те, що немає чим платити за дорогоцінний газ, і народ вимушений вдатися до таких нищівних заходів, це не може стати виправданням – навколо пеньків було розкидане все гілля з цих дерев… Достатньо товсті гілки живого дерева браконьєрів не зацікавило. Звісно, легше спиляти ще одну сосну…
Побачене не могло залишили байдужим. Обуренню не було меж. Невже ми, люди, вже настільки стали бездушними, що нищимо все підряд, без розбору… Невже не «зойкнуло» серце того, хто пиляв шосте, сьоме дерево поспіль…
Одумайтесь, люди! Нам тут ще жити, тут жити нашим дітям, онукам, правнукам!
Наш кор.
