Картопляна міль – небезпечний карантинний шкідник. Батьківщина шкідника – тропічні райони Америки, Перу та Чилі. Звідти вона разом із бульбами картоплі потрапила в усі куточки світу. На сьогодні вона поширена у понад 70 країнах світу. В Україні її вогнища вперше були виявлені в 1980 році в Криму, а згодом у Херсонській, Одеській, Миколаївській, Запорізькій, Донецькій та Дніпропетровській областях.
Картопляна міль може спричинити значні збитки виробникам картоплі, особливо в період її зберігання. Прихований спосіб життя шкідника, незначна чисельність у першій половині вегетації пасльонових культур, схожість ознак пошкодження з іншими видами молей (томатна, тютюнова, пасльонова) суттєво ускладнюють виявлення картопляної молі. Основна кормова культура шкідника – картопля, але також живиться на томатах, баклажанах, тютюні, перці і бур’янах родини пасльонових (дурман, паслін чорний) та інші. В кінці вегетації пасльонових культур (жовтень – листопад) гусениці картопляної молі залишають листові міни, плоди пошкоджених рослин, бульби картоплі та йдуть у місця зимівлі. Частина шкідника разом з урожаєм переноситься в овоче- та картоплесховища, де продовжує розмножуватися та шкодити. В Криму міль зимує переважно в фазі лялечки в щільному коконі у верхньому шарі ґрунту та частково в рослинних рештках. Протягом зими виживає 2 % особин від загального осіннього запасу. У період вегетації основними резерваторами картопляної молі є бур’яни (дурман звичайний, паслін чорний, нікандра фізалісовидна), наявність яких на полях значно підвищує чисельність шкідника. Картопляна міль розмножується у полі та теплих (температура +10° C і вище) сховищах, оскільки в розвитку шкідника діапауза відсутня. У полях зимують гусениці та лялечки, що закінчили живлення, а в сховищах – шкідник усіх стадій розвитку. Окремі особини, які залишилися в полі після збирання урожаю в бульбах картоплі, здатні зимувати за середньої температури повітря +12° C.
Читайте також: Капровий жук
Заходи захисту
В боротьбі з картопляною міллю у зоні її поширення і в районах можливого поширення необхідно суворо дотримуватися карантинних обмежень та виконувати комплекс організаційногосподарських, агротехнічних та винищувальних заходів, направлених на локалізацію та ліквідацію первинних вогнищ заселення.
Карантинні заходи: заборонено вивозити бульби картоплі, плоди томатів та інших пасльонових культур з районів, заселених шкідниками. Проводити систематично обстеження посівів пасльонових культур та бур’яніврезерваторів шкідника в період вегетації, а також бульб та плодів у сховищах. У зонах потенційної і можливої шкодочинності, що охопили практично всю Степову частину України і Закарпаття, за допомогою феромонних пасток із другої половини липня до жовтня проводять контрольні обстеження пасльонових культур і передусім посадки картоплі. В районах, вільних від картопляної молі, обстеження пасльонових культур здійснюють вибірково в кінці серпня – на початку вересня. Пастки розміщують по краю поля через кожні 100 м, бажано вздовж дороги (1 пастка на 5 га), прив’язуючи їх до дерев’яних кілочків, при цьому дно повинно знаходитися у горизонтальному положенні на висоті 40–50 см.
Агротехнічні заходи: дотримуватися сівозмін, не допускати повторних посадок на попередньому місці протягом трьох років. Посадку необхідно здійснювати здоровими бульбами на глибину не менше 15 см. Доцільно вирощувати ранню картоплю, що практично не пошкоджується шкідником. Необхідно систематично знищувати пасльонові бур’яни (дурман, паслін, нікандру тощо). Декоративні пасльонові (нікандра фізалісовидна, дурман татіула), як резерватори картопляної молі, заборонено вирощувати в зоні поширення шкідника. Полив зрошуваних ділянок потрібно здійснювати переважно дощуванням, що забезпечує часткову загибель гусениць, які відродилися, і не допускає оголення бульб. Регулярно проводити підгортання кущів, щоб бульби нового урожаю знаходилися під шаром ґрунту не менше 5 см. Збирати урожай в останні строки з початком пожовтіння бадилля, не допускаючи його висихання. Перед збиранням картоплі бадилля за 5-7 днів скосити. Викопану картоплю у той же день необхідно вивезти з поля, не залишаючи на ньому також пошкоджену та дрібну. Бадилля картоплі, а також післяжнивні рештки інших пасльонових культур спалюють, а поле дискують з наступною оранкою на глибину 20-25 см. Ні в якому разі не можна викидати пошкоджені бульби і плоди з картопляною міллю у лісосмуги, оскільки, перезимувавши, шкідник знову заселить посіви пасльонових.
Боротьба з картопляною міллю у сховищі. Основний резерватор картопляної молі – сховище, куди шкідник потрапляє із поля разом з бульбами картоплі і продовжує розвиток. Значна частина пошкоджених бульб у сховищі загниває, втрати становлять до 25-80 %. Активність розвитку і шкідливість картопляної молі на бульбах картоплі в сховищах залежить від температурного режиму зберігання. При 8-10° C відроджуються лише 2,5 % гусениць, а при нижчих температурах розвиток гусениць і лялечок сильно уповільнюється.
Отже, сховища з темпе- ратурним режимом 3–4° C – найсприятливіші для зберігання бульб від пошкодження картопляною міллю і зниження її чисельності. Оскільки навіть правильне зберігання картоплі не гарантує загибелі всього запасу шкідника, існує реальна небезпека, що картоплесховище весною стане джерелом заселення пасльонових культур картопляною міллю. У зв’язку з цим з профілактичною метою доцільно проводити обробку бульб картоплі перед закладкою на зберігання.
Олександр ІВАНКО, державний фітосанітарний інспектор ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області
