Прізвище Мечникова широко відоме. В Одесі його іменем названо національний університет, який багато хто із сучасників закінчив, Український науково-дослідний протичумний інститут та одну з центральних вулиць. Є медичні заклади, які увічнюють пам’ять про вченого, у Харкові та Дніпрі, Москві та Санкт-Петербурзі. У 21-му місті як в Україні, так і за її межами, його ім’я носять вулиці. Мечникове – так названо два селища. Міжнародний астрономічний союз присвоїв це ім’я кратеру на зворотному боці Місяця… Але ось парадокс: не кожен може пригадати, якими справами прославився дослідник, за що йому в 1908 році було вручено Нобелівську премію, до речі, першу в Україні, яку він мав людську вдачу… Сьогодні ми нагадаємо про це.
Слово – вченим
У 2000 році вийшла книга про історію Одеського університету ім. І.І. Мечникова. Колектив авторів – науковців закладу, під керівництвом головного редактора, тодішнього ректора В.А. Сминтини, розповів про багатогранну діяль-ність вузу в розвитку науки та вищої освіти. У розділі «Становлення наукових традицій» зазначається: «Одну з найяскравіших сторінок до літопису навчального закладу вписав видатний вчений-біолог Ілля Ілліч Мечников. Його наукова й педагогічна діяльність у Новоросійському університеті мала перебіг у 1867-1868 та 1872-1882 роках на природничому відділі фізико-математичного факультету (кафедра зоології). Свою працю І.І. Мечников, основоположник еволюційної емб-ріології, мікробіології та імунології присвячував, передусім, вивченню фізіології внутрішньоклітинних процесів. Дослідження привели вченого до відкриття явища фагоцитозу, що й лягло в основу його фагоцитарної теорії імунітету. Він уславив свою батьківщину – Україну як один із найвидатніших вчених, удостоєних найвищої наукової нагороди – Нобелівської премії…
Ілля Мечников обставав за зв’язок науки з практикою. Він висловлював думку про доцільність біологічних методів боротьби зі шкідниками сільськогосподарських культур. А 1886 року, разом з лікарем-епідеміологом М.Ф. Гамалією та своїм учнем-бактеріологом Я.Ю. Бардахом, створив в Одесі другу у світі (після Інституту Л. Пастера в Парижі) бактеріологічну станцію, що стала центром вакцинації проти сказу, сибірки та інших заразних хвороб».
Тут слід сказати й про те, що вчений був чудовим педагогом. За спогадами сучасників, «блискучі лекції І.І. Мечникова вабили до себе не лише новизною поглядів та науковою доказовістю, а й незвичайною образністю викладу».
Ілля Ілліч підтримував виступи студентів на захист академічних свобод, скасування реакційного режиму у вищій школі, який в ті роки насаджувався владою.
У книзі сказано, що у 1882 році він і сам «на знак протесту проти атмосфери реакції, що запанувала у вищій школі», подав у відставку. Цікаво, що разом з ним пішли з університету ще три професори, його однодумці, а 95 студентів «подали ректору листа з вимогою або залишити І.І. Мечникова на місці, або самому піти у відставку. Одних з учасників цього виступу вилучили з університету, другим оголосили сувору догану, третіх віддали до арешту».
Нема пророка у своїй країні
Ілля Мечников народився у 1845 році в селі Іванівка Куп’янського повіту Харківської губернії у сім’ї поміщика. Закінчив фізико-математичний факультет Харківського університету, продовжував освіту в Німеччині та Італії. При Петербурзькому університеті у 1868 році Мечников захистив докторську дисертацію, а потім переїхав до Одеси.
Після згаданої відставки Мечников вперше залишив Російську імперію та переїхав до Італії. Там, на березі Неаполітанської затоки, спокійно продовжив свої дослідження. Але згодом повернувся до Одеси (1866), щоб очолити бактеріологічну станцію. Однак не надовго. Через перепони, які чинила йому місцева влада, та заздрість лікарів-консерваторів він вдруге полишає рідну землю (1887). Спочатку він виїхав до Німеччини, а восени 1888 року на запрошення французького вченого Луї Пастера переїхав до Парижа.
Зустріч з Луї Пастером стала початком нового творчого етапу в житті вченого. Французький дослідник запропонував Мечникову завідувати новою лабораторією в інституті, продовжуючи дослідження фагоцитів.
З 1905 року Мечников став заступником директора славнозвісного інституту. Це був період плідної роботи і загального визнання. Ілля Ілліч був обраний членом багатьох академій і наукових товариств, у тому числі почесним членом Петербурзької АН (1902). Це в тому Петербурзі, в якому в 1868 році він мав намір здійснити найкращі задуми. Але не зустрів належної уваги.
Правильно за євангельським висловом інколи кажуть: «Нема пророка у своїй країні».
До питання про лебедину вірність,
або Про кохання та спроби суїциду
У 1869 році Ілля Ілліч у Петербурзі повінчався з Людмилою Федорович. Наречена вже тоді була хвора на туберкульоз. Вона була настільки ослабленою, що до церкви, де проходило вінчання, її внесли на стільці. Але це не могло остудити почуттів Іллі Ілліча до коханої. Він сподівався вилікувати її і робив все можливе для цього. Однак не все підвладне людині. Через чотири роки на славнозвісному курорті Мадейра вона померла. У розпачі Мечников вирішив покінчити життя самогубством, аби теж відправитися на той світ слідом за коханою. Він випиває надмірну дозу морфію і усвідомлює, що через кілька хвилин станеться асфіксія, а згодом – набряк мозку… Але смерть оминула його. Врятував «блювальний рефлекс», хоча це буває в таких випадках дуже рідко.
Цей дивовижний випадок міцно засів у пам’яті вченого. І через роки він одержить Нобелівську премію за працю «Несприйняття в інфекційних захворюваннях», де доведе, що організм захищає сам себе від інфекції, у тому числі з допомогою фагоцитів – клітин, які поглинають шкідливі бактерії.
Вдруге Мечников одружився в Одесі в 1875 році у віці 30 років на 17-річній студентці Ользі Білокопитовій. І знову доля піднесла йому нелегке випробування. Молода дружина заразилася черевним тифом. Прагнення до останнього поєднати свої життя спонукали Мечникова ввести й собі бактерії тифу. Але знову Бог змилостивився над ним – вберіг його, а разом з ним і дружину.
Цей епізод також мав продовження у науковій діяльності Мечникова. На Одеській бактеріологічній станції разом з колегами він розробляє вакцини проти небезпечних вірусів і бактерій, в тому числі й проти черевного тифу.
Кілька слів про старість, смерть і… кисле молоко
Значне місце у працях Мечникова відводилося темі старіння. Він вважав, що старість і смерть до людини приходять передчасно і є наслідком самоотруєння організму мікробними та іншими отрутами. Тому він закликав дбати про кишкову флору. Для цього запропонував стерилізувати харчі, обмежити споживання м’яса тощо. А головним засобом проти самоотруєння вважав болгарську молочнокислу паличку.
Досліджуючи питання старіння, Мечников зібрав дані про тривалість життя у 36 країнах і встановив, що найбільша кількість тих, хто дожив до 100 років, проживає саме в Болгарії – 4 на 1000 осіб. Він пов’язав це з болгарським йогуртом, який там називають «киселе мляко». Ілля Ілліч рекомендував усім пити його і сам вживав не тільки молочнокислі продукти, але й чисту культуру болгарської палички. Це, однак, не посприяло вченому у подовженні свого віку. Він помер у віці 71 рік у Парижі після кількох інфарктів міокарда. Своє тіло заповів на медичні досліди з наступною кремацією і захороненням на території Пастерівського інституту, що і було виконано.
Валентин ЩЕГЛЕНКО.
