У рамках престуру «Як ідуть реформи на Сумщині», організованого Харківським та Сумським пресклубами, для журналістів було підготовлено кілька цікавих зустрічей. У агенції промоції Сум відбулось знайомство із незвичайною художницею Дашою Безкостою, яка через вроджену хворобу малює пальцем правої ноги. Важка форма ДЦП з дитинства прикувала дівчинку до інвалідного візка.
Годинами вона сидить і великим пальцем ноги вимальовує картини. Всі її роботи — яскраві, теплі і ніби світяться щастям. Та щасливим життя юної сумчанки Даші Безкостої назвати важко. Все, про що вона мріє, все, чого хоче досягати, дається надто важко. І причина не лише в її обмежених можливостях, а і в нашій недосконалій системі, у відсутності на сьогоднішній день інклюзивної освіти на практиці.
У 2012 році Даша стала лауреатом всеукраїнської премії «Гордість країни» в номінації «Сила духу». Її виставки проходили в Києві, Львові, Хмельницькому, Сумах та грузинському Кутаїсі. Загалом вона намалювала близько 250 картин. Про її життя і творчість знімали фільми документалісти із США, Арабських Еміратів та Греції.
Картини Даша продає не лише в Україні, а й за кордон. Активно долучається до благодійності. Дівчина взяла опіку над Денисом Савенком. У хлопчика вроджена патологія кишківника. Художниця продає свої картини на аукціонах, а виручені кошти спрямовує на реабілітацію Дениса.
Понад усе на світі дівчина хотіла опанувати шкільну науку. І от цього року її мрія здійснилася — Даша у свої 24 роки отримала атестат про середню освіту. Навчалася дівчинка за індивідуальним графіком – шкільні вчителі ходили до неї додому. Завдання виконувала на планшеті. Його шість років тому подарувала дівчині режисерка з Греції, яка приїжджала до Сум знімати про Дашу документальний фільм.
– Поки не було планшету, я не могла довести, що інтелект збережений, і вона може навчатися», – розповідає мама Даші Олена Безкоста.
Пані Олена живе одним життям з донечкою – тільки вона розуміє мову Даші, змогла добитися права на освіту та повноцінне життя, вона – ноги, руки і очі Дарини.
Отримання атестату – лише одна з мрій дівчинки, яка вже здійснилася. Зараз вона мріє отримати професію дизайнера інтер’єру. За словами Олени Безкостої, в Україні це практично неможливо. Але, здається, неможливого для цієї молодої, активної жінки, яка вже пройшла неймовірні труднощі життя, і не зламалася, немає.
– Дитина сама шукає, сама моніторить, сама дивиться, як і куди надалі влаштуватися, бо велике бажання навчатися далі. І не тільки навчатися, а й певним чином реалізуватися в житті особисто. Є училище у нас в Сумах на базі 9-ти класів, але спеціальність суміжна – дизайнер інтер’єрубудівельник. Звичайно, що на таку професію вона не вступить. Машинобудівний коледж у Сумах ще є, але я не певна так само, що Дашу туди приймуть, бо мені вже сказали, що дистанційного навчання там немає», – говорить Олена Безкоста.
Матір наголошує, що для таких дітей, як Даша, особливо важливо мати стимул, йти до певної мети, , що для таких дітей, як Даша, особливо важливо мати стимул, йти до певної мети, хоча б частково, але реалізовувати себе в житті. Це відволікає від буденних проблем, дещо полегшує життя у таких складних умовах. Професія, про яку мріє Даша, за допомогою спеціальних програм може приносити прибуток. Адже найбільше хвилює матір той факт, що вона не вічна…
Вже за кілька днів після нашої зустрічі, у Олени та Дар’ї була запланована поїздка до Києва, де вони мали зустрітися із міністром. Мета поїздки – показати, що інклюзія в Україні працює лише для тих, у того легкі вади здоров’я. Насьогодні ні чиновники, ні педагоги не уявляють як така людина, як Даша, може навчатися, як це відбуватиметься на практиці. Олена Безкоста просто мріє вдосконалити цю систему, як це зробили у розвинених країнах.
Даша – дуже комунікабельна людина. Вона веде свій особистий блог, активно спілкується з друзями в соціальних мережах. І все це робить лише за допомогою пальців правої ноги. Спостерігаючи за її сторінкою у Фейсбук, днями побачила, що у дівчинки збулась ще одна із найзаповітніших мрій – полетіти високо в небо на повітряній кулі. Таку незабутню подорож підготував для Дар’ї Безкостої телеканал “1+1”, телеведуча Лідія Таран та її проєкт “Здійсни мрію”. Враженню не було меж (фото праворуч).
Знайомство з Дариною та її матір’ю докорінно змінює погляди на життя. Коли вам здається, що ви дуже втомились, що все дуже складно, все набридло і немає бажання жити, просто зайдіть на сторінку Даши у Фейсбук. Там ви побачите, як дівчина використовує кожен свій шанс – як освоювала шкільну програму, як продовжує вчити англійську та сьогодні вже вільно переписується нею з друзями, як самостійно спланувала новий дизайн своєї кімнати та заробила кошти на її ремонт. У відеосюжетах видно, як складно їй дається малювання картин, але цей процес приносить їй безмежне задоволення, дає можливість займатися благодійністю.
І уявіть, скільки сил та життєвої енергії у матері, яка вже 24 роки поспіль бореться за здоров’я, за освіту, за різносторонній розвиток, за гідне життя своєї доньки та багатьох інших людей з обмеженими можливостями в таких непростих умовах. Це приклад безмежності материнської любові.
Доля обмежила цих людей багато в чому, але вони беруть від цього життя все – можливе і неможливе!
Юлія ГАНГАН
